Псалми 102

1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!

Prière de l'affligé, lorsqu'il est accablé et qu'il déverse sa plainte devant Yahvé. Entends ma prière, Yahvé! Laisse mon cri venir à toi.

2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!

Ne me cache pas ta face au jour de ma détresse. Tourne ton oreille vers moi. Répondez rapidement dans la journée lorsque j'appelle.

3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.

Car mes jours se consument comme de la fumée. Mes os sont brûlés comme une torche.

4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.

Mon cœur est flétri comme l'herbe, il est desséché, car j'oublie de manger mon pain.

5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.

A cause de la voix de mes gémissements, mes os collent à ma peau.

6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!

Je suis comme un pélican du désert. Je suis devenu comme un hibou des lieux déserts.

7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.

Je veille, et je suis devenu comme un moineau qui est seul sur le toit.

8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!

Mes ennemis m'outragent tout le jour. Ceux qui sont en colère contre moi utilisent mon nom comme une malédiction.

9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —

Car j'ai mangé de la cendre comme du pain, et j'ai mélangé ma boisson avec des larmes,

10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.

à cause de ton indignation et de ta colère; car tu m'as pris et jeté au loin.

11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!

Mes jours sont comme une longue ombre. Je me suis flétri comme l'herbe.

12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.

Mais toi, Yahvé, tu demeures à jamais; ta renommée perdure à travers les générations.

13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,

Tu te lèveras et tu auras pitié de Sion, car il est temps d'avoir pitié d'elle. Oui, le moment est venu.

14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!

Car tes serviteurs prennent plaisir à ses pierres, et ayez pitié de sa poussière.

15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.

Ainsi les nations craindront le nom de Yahvé, tous les rois de la terre, ta gloire.

16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.

Car Yahvé a rebâti Sion. Il est apparu dans sa gloire.

17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.

Il a répondu à la prière des indigents, et n'a pas méprisé leur prière.

18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,

Ceci sera écrit pour la génération à venir. Un peuple qui sera créé louera Yah,

19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,

car il a regardé du haut de son sanctuaire. Du ciel, Yahvé a vu la terre,

20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,

pour entendre les gémissements du prisonnier, pour libérer ceux qui sont condamnés à mort,

21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,

afin que les hommes proclament le nom de Yahvé dans Sion, et ses louanges à Jérusalem,

22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.

quand les peuples seront rassemblés, les royaumes, pour servir Yahvé.

23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.

Il a affaibli ma force le long du parcours. Il a raccourci mes jours.

24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.

J'ai dit: « Mon Dieu, ne m'enlève pas au milieu de mes jours. Vos années sont à travers toutes les générations.

25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —

Dès longtemps, tu as posé les fondements de la terre. Les cieux sont l'œuvre de tes mains.

26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.

Ils périront, mais toi tu persévéreras. Oui, ils s'useront tous comme un vêtement. Tu les changeras comme un manteau, et ils seront changés.

27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!

Mais vous êtes les mêmes. Vos années n'auront pas de fin.

28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“

Les enfants de tes serviteurs continueront. Leur progéniture sera établie devant toi. »