Приповісті 7
1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
Synu mój, strzeż moich słów i przechowuj u siebie moje przykazania.
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
Strzeż moich przykazań, a będziesz żył; [strzeż] mojego prawa jak źrenicy swych oczu.
3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
Przywiąż je do swoich palców, wypisz je na tablicy twego serca.
4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
Mów do mądrości: Jesteś moją siostrą, a roztropność nazywaj przyjaciółką;
5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
Aby cię strzegły przed cudzą żoną i przed obcą, [która] mówi gładkie słowa.
6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
Bo z okna swego domu wyglądałem przez kratę;
7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
I zobaczyłem wśród prostych, zauważyłem wśród chłopców nierozumnego młodzieńca;
8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
Który przechodził ulicą blisko jej narożnika, idąc drogą do jej domu.
9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
O zmierzchu, pod wieczór, w ciemności nocnej i w mroku.
10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
A oto spotkała go kobieta w stroju nierządnicy, chytrego serca;
11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
Wrzaskliwa i nieopanowana, której nogi nie mogą pozostać w domu:
12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
Raz na dworze, raz na ulicach i czyha na każdym rogu.
13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
Chwyciła go i pocałowała, z bezczelną miną powiedziała do niego:
14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
U mnie są ofiary pojednawcze; spełniłam dzisiaj swoje śluby.
15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
Dlatego wyszłam ci naprzeciw, szukałam pilnie twojej twarzy i znalazłam cię.
16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
Obiłam kobiercami swoje łoże, [przystrojone] rzeźbieniem i prześcieradłami z Egiptu.
17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
Skropiłam swoje posłanie mirrą, aloesem i cynamonem.
18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
Chodź, upójmy się miłością aż do rana, nacieszmy się miłością.
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
Bo [mojego] męża nie ma w domu; pojechał w daleką drogę.
20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
Wziął ze sobą worek pieniędzy; umówionego dnia wróci do domu.
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
Nakłoniła go mnóstwem swoich słów i zniewoliła go pochlebstwem swoich warg.
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
Wnet poszedł za nią jak wół prowadzony na rzeź i jak głupi na karę pęt.
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
Aż strzała przebije mu wątrobę; spieszy jak ptak w sidła, nie wiedząc, że [chodzi] o jego życie.
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
Więc teraz słuchajcie mnie, synowie, i zważajcie na słowa moich ust.
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
Niech twoje serce nie zbacza na jej drogi i nie tułaj się po jej ścieżkach.
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
Bo wielu zranionych strąciła i wielu mocarzy pozabijała.
