Приповісті 31

1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:

Słowa króla Lemuela, proroctwo, którego nauczyła go jego matka.

2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?

Cóż, synu mój? Cóż, synu mojego łona? I cóż, synu moich ślubów?

3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!

Nie oddawaj kobietom swej siły ani twoich dróg temu, co [prowadzi] do zguby królów.

4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,

Nie królom, o Lemuelu, nie królom wypada pić wina i nie książętom bawić się mocnym napojem;

5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!

By pijąc, nie zapomnieli praw i nie wypaczyli sprawy wszystkich ludzi uciśnionych.

6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:

Dajcie mocny napój ginącym, a wino strapionym na duchu.

7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!

Niech się napiją i zapomną o swoim ubóstwie, i niech nie pamiętają więcej swego utrapienia.

8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.

Otwórz swe usta dla niemych w sprawie wszystkich osądzonych na śmierć.

9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.

Otwórz swe usta, sądź sprawiedliwie i broń sprawy ubogiego i nędzarza.

10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:

Któż znajdzie kobietę cnotliwą? Jej wartość przewyższa perły.

11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!

Serce męża jej ufa i zysku mu nie zabraknie.

12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.

Dobro mu będzie wyświadczać, a nie zło, po wszystkie dni swego życia.

13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.

Szuka wełny i lnu i chętnie pracuje swymi rękami.

14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.

Podobna jest do okrętów handlowych; przywozi żywność z daleka.

15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.

Wstaje, gdy jeszcze jest noc, i daje pokarm swoim domownikom i odpowiednią porcję swym służącym.

16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.

Myśli o polu i kupuje je; z zarobku swych rąk sadzi winnice.

17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.

Przepasuje swe biodra siłą i umacnia swoje ramiona.

18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.

Dostrzega, że jej dorobek jest dobry, a jej pochodnia w nocy nie gaśnie.

19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.

Wyciąga ręce po kądziel, a dłonią chwyta wrzeciono.

20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.

Otwiera dłoń przed ubogim i wyciąga swe ręce do nędzarza.

21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.

Nie boi się śniegu dla swych domowników, bo wszyscy jej domownicy są ubrani w szkarłat.

22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.

Robi sobie kobierce; jej ubiór jest z jedwabiu i purpury.

23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.

Jej mąż jest znany w bramach, gdy siedzi wśród starszyzny ziemi.

24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.

Wyrabia płótno i sprzedaje je, dostarcza pasy kupcowi.

25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.

Siła i godność są jej strojem; będzie się cieszyła jeszcze w przyszłości.

26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.

Otwiera swe usta mądrze i na jej języku [jest] prawo miłosierdzia.

27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.

Dogląda spraw swego domu i nie je chleba próżniactwa.

28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:

Jej dzieci powstają i błogosławią jej, mąż także ją chwali:

29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“

Wiele kobiet poczynało sobie cnotliwie, ale ty przewyższasz je wszystkie.

30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!

Wdzięk [jest] zwodniczy i piękność próżna, [lecz] kobieta, która się boi PANA, jest godna pochwały.

31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“

Dajcie jej z owocu jej rąk i niech jej czyny chwalą ją w bramach.