Приповісті 12

1 Хто любить навча́ння, той любить пізна́ння, а хто до́кір нена́видить, той нерозумний.

Qui aime la réprimande aime la science; mais qui hait les remontrances est un sot.

2 Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь.

L’Homme bon s’attire la bienveillance de l’Eternel, l’homme artificieux sa réprobation:

3 Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється.

On ne se maintient pas par l’iniquité; mais les justes jettent des racines inébranlables.

4 Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях.

Une femme vertueuse est la couronne de son époux; une dévergondée, c’est la carie dans ses os.

5 Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана.

Les justes ne rêvent que justice, les méchants ne combinent que tromperies.

6 Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх.

Les méchants ne parlent que de dresser des embûches meurtrières; mais la bouche des justes ne s’applique qu’à sauver.

7 Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.

Une secousse, et les méchants ne sont plus! Mais la demeure des justes est stable.

8 Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду.

En proportion de son intelligence, l’homme mérite des éloges; mais les cœurs obliques sont un objet de mépris.

9 Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений.

Mieux vaut être dédaigné et posséder un esclave, que de faire le grand et manquer de pain.

10 Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.

Le juste a le souci du bien-être de ses bêtes; mais les entrailles des méchants ne connaissent pas la pitié.

11 Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму.

Celui qui cultive sa terre a du pain à satiété; celui qui poursuit des frivolités manque de sens.

12 Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́.

L’Impie convoite ce qui devient un piège pour les méchants; mais la racine des justes est généreuse en fruits.

13 Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде.

Les lèvres criminelles constituent un piège funeste; mais le juste échappe à la peine.

14 Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́.

L’Homme doit à l’usage de la parole le bien dont il jouit; on paie à chacun le prix de ses œuvres.

15 Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради.

La voie de l’insensé paraît droite à ses yeux; mais écouter des conseils, c’est être sage.

16 Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу.

Le sot, sur l’heure, manifeste son dépit; un habile homme sait dévorer un affront.

17 Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману.

Celui qui est épris de loyauté expose fidèlement les faits; le témoin mensonger les dénature.

18 Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.

Il en est dont la parole blesse comme des coups d’épée, mais, le langage des sages est un baume bienfaisant.

19 Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю.

La vérité est éternelle; le mensonge dure un clin d’œil.

20 В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир.

Dans le cœur de ceux qui méditent le mal s’il n’y a que perfidie; chez ceux qui donnent des conseils salutaires, il n’y a que joie.

21 Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом.

Aucune calamité ne surprend le juste; mais les méchants sont accablés de maux.

22 Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба.

L’Eternel a horreur des lèvres mensongères; mais il aime ceux qui agissent avec loyauté.

23 Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує.

Un homme avisé ne fait pas montre de son savoir; les esprits sots crient leur sottise.

24 Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане.

La main diligente assure le pouvoir; la main négligente paie tribut.

25 Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть.

Le souci abat le cœur de l’homme; mais une bonne parole y ramène la joie.

26 Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х.

Supérieur à tous est le juste; les méchants suivent un chemin qui les égare.

27 Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й.

La paresse évite de mettre son gibier sur le feu; mais l’activité est un trésor précieux pour l’homme.

28 В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти.

Sur le chemin de la vertu se trouve la vie, et son sentier aboutit à l’immortalité.