Від Матвія 22
1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідіть на весїллє.
5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
Цар же, почувши, прогнівив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїлню одежу;
12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“Той же мовчав.
і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїлньої одежі? Він же мовчав,
13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
Багато бо званих, мало ж вибраних.
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий вси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокутуєте, лицеміри?
19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
І рече до них: Чиє обличче се й надпись?
21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
Було ж у нас сім братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши васїння, покинув жінку свою братові своєму;
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
так само й другий брат, і третїй аж до семого.
27 А по всіх вмерла й жінка.
Опісля ж усїх умерла й жінка.
28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання анї сили Божої.
30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
Бо в воскресенню не женять ся нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
Фарисеї ж, почувши, що Вів примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
Учителю, котора заповідь велика в законі?
37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
38 Це найбільша й найперша заповідь.
Се перва й велика заповідь.
39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“Вони Йому кажуть: „Давидів“.
глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його ніколи.
