Від Матвія 15
1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму н сказали:
Тогда приходят к Иисусу Иерусалимские книжники и фарисеи и говорят:
2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.
зачем ученики Твои преступают предание старцев? ибо не умывают рук своих, когда едят хлеб.
3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?
Он же сказал им в ответ: зачем и вы преступаете заповедь Божию ради предания вашего?
4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.
Ибо Бог заповедал: почитай отца и мать; и: злословящий отца или мать смертью да умрет.
5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові “,
А вы говорите: если кто скажет отцу или матери: дар Богу то, чем бы ты от меня пользовался,
6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.
тот может и не почтить отца своего или мать свою; таким образом вы устранили заповедь Божию преданием вашим.
7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:
Лицемеры! хорошо пророчествовал о вас Исаия, говоря:
8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!
приближаются ко Мне люди сии устами своими и чтут Меня языком, сердце же их далеко отстоит от Меня;
9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
но тщетно чтут Меня, уча учениям, заповедям человеческим.
10 І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!
И, призвав народ, сказал им: слушайте и разумейте!
11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.
не то, что входит в уста, оскверняет человека, но то, что выходит из уст, оскверняет человека.
12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“
Тогда ученики Его, приступив, сказали Ему: знаешь ли, что фарисеи, услышав слово сие, соблазнились?
13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
Он же сказал в ответ: всякое растение, которое не Отец Мой Небесный насадил, искоренится;
14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.
оставьте их: они - слепые вожди слепых; а если слепой ведет слепого, то оба упадут в яму.
15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.
Петр же, отвечая, сказал Ему: изъясни нам притчу сию.
16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?
Иисус сказал: неужели и вы еще не разумеете?
17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
еще ли не понимаете, что все, входящее в уста, проходит в чрево и извергается вон?
18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.
а исходящее из уст - из сердца исходит; сие оскверняет человека,
19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.
ибо из сердца исходят злые помыслы, убийства, прелюбодеяния, любодеяния, кражи, лжесвидетельства, хуления -
20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“
это оскверняет человека; а есть неумытыми руками - не оскверняет человека.
21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.
И, выйдя оттуда, Иисус удалился в страны Тирские и Сидонские.
22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“
И вот, женщина Хананеянка, выйдя из тех мест, кричала Ему: помилуй меня, Господи, Сын Давидов, дочь моя жестоко беснуется.
23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“
Но Он не отвечал ей ни слова. И ученики Его, приступив, просили Его: отпусти ее, потому что кричит за нами.
24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.
Он же сказал в ответ: Я послан только к погибшим овцам дома Израилева.
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“
А она, подойдя, кланялась Ему и говорила: Господи! помоги мне.
26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.
Он же сказал в ответ: нехорошо взять хлеб у детей и бросить псам.
27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.
Она сказала: так, Господи! но и псы едят крохи, которые падают со стола господ их.
28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.
Тогда Иисус сказал ей в ответ: о, женщина! велика вера твоя; да будет тебе по желанию твоему. И исцелилась дочь ее в тот час.
29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.
Перейдя оттуда, пришел Иисус к морю Галилейскому и, взойдя на гору, сел там.
30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.
И приступило к Нему множество народа, имея с собою хромых, слепых, немых, увечных и иных многих, и повергли их к ногам Иисусовым; и Он исцелил их;
31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!
так что народ дивился, видя немых говорящими, увечных здоровыми, хромых ходящими и слепых видящими; и прославлял Бога Израилева.
32 А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.
Иисус же, призвав учеников Своих, сказал им: жаль Мне народа, что уже три дня находятся при Мне, и нечего им есть; отпустить же их не евшими не хочу, чтобы не ослабели в дороге.
33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“
И говорят Ему ученики Его: откуда нам взять в пустыне столько хлебов, чтобы накормить столько народа?
34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.
Говорит им Иисус: сколько у вас хлебов? Они же сказали: семь, и немного рыбок.
35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.
Тогда велел народу возлечь на землю.
36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.
И, взяв семь хлебов и рыбы, воздал благодарение, преломил и дал ученикам Своим, а ученики народу.
37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...
И ели все и насытились; и набрали оставшихся кусков семь корзин полных,
38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
а евших было четыре тысячи человек, кроме женщин и детей.
39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.
И, отпустив народ, Он вошел в лодку и прибыл в пределы Магдалинские.
