Від Матвія 14
1 Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,
В то время Ирод четвертовластник услышал молву об Иисусе
2 і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.
и сказал служащим при нем: это Иоанн Креститель; он воскрес из мертвых, и потому чудеса делаются им.
3 Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.
Ибо Ирод, взяв Иоанна, связал его и посадил в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего,
4 Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати! “
потому что Иоанн говорил ему: не должно тебе иметь ее.
5 І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.
И хотел убить его, но боялся народа, потому что его почитали за пророка.
6 А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.
Во время же празднования дня рождения Ирода дочь Иродиады плясала перед собранием и угодила Ироду,
7 Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
посему он с клятвою обещал ей дать, чего она ни попросит.
8 А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“
Она же, по наущению матери своей, сказала: дай мне здесь на блюде голову Иоанна Крестителя.
9 І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
И опечалился царь, но, ради клятвы и возлежащих с ним, повелел дать ей
10 І послав стяти Івана в в'язни́ці.
и послал отсечь Иоанну голову в темнице.
11 І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.
И принесли голову его на блюде и дали девице, а она отнесла матери своей.
12 А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
Ученики же его, придя, взяли тело его и погребли его; и пошли, возвестили Иисусу.
13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.
И, услышав, Иисус удалился оттуда на лодке в пустынное место один; а народ, услышав о том, пошел за Ним из городов пешком.
14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.
И, выйдя, Иисус увидел множество людей и сжалился над ними, и исцелил больных их.
15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „ Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.
Когда же настал вечер, приступили к Нему ученики Его и сказали: место здесь пустынное и время уже позднее; отпусти народ, чтобы они пошли в селения и купили себе пищи.
16 А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“
Но Иисус сказал им: не нужно им идти, вы дайте им есть.
17 Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.
Они же говорят Ему: у нас здесь только пять хлебов и две рыбы.
18 А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.
Он сказал: принесите их Мне сюда.
19 І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.
И велел народу возлечь на траву и, взяв пять хлебов и две рыбы, воззрел на небо, благословил и, преломив, дал хлебы ученикам, а ученики народу.
20 І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.
И ели все и насытились; и набрали оставшихся кусков двенадцать коробов полных;
21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.
а евших было около пяти тысяч человек, кроме женщин и детей.
22 І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.
И тотчас понудил Иисус учеников Своих войти в лодку и отправиться прежде Его на другую сторону, пока Он отпустит народ.
23 Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.
И, отпустив народ, Он взошел на гору помолиться наедине; и вечером оставался там один.
24 А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.
А лодка была уже на средине моря, и ее било волнами, потому что ветер был противный.
25 А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.
В четвертую же стражу ночи пошел к ним Иисус, идя по морю.
26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“І від стра́ху вони закричали...
И ученики, увидев Его идущего по морю, встревожились и говорили: это призрак; и от страха вскричали.
27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокойтесь, — це Я, не лякайтесь!“
Но Иисус тотчас заговорил с ними и сказал: ободритесь; это Я, не бойтесь.
28 Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.
Петр сказал Ему в ответ: Господи! если это Ты, повели мне придти к Тебе по воде.
29 А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
Он же сказал: иди. И, выйдя из лодки, Петр пошел по воде, чтобы подойти к Иисусу,
30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“
но, видя сильный ветер, испугался и, начав утопать, закричал: Господи! спаси меня.
31 І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“
Иисус тотчас простер руку, поддержал его и говорит ему: маловерный! зачем ты усомнился?
32 Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула.
И, когда вошли они в лодку, ветер утих.
33 А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“
Бывшие же в лодке подошли, поклонились Ему и сказали: истинно Ты Сын Божий.
34 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.
И, переправившись, прибыли в землю Геннисаретскую.
35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.
Жители того места, узнав Его, послали во всю окрестность ту и принесли к Нему всех больных,
36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися кра́ю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоро́влений був.
и просили Его, чтобы только прикоснуться к краю одежды Его; и которые прикасались, исцелялись.
