< Від Матвія 14 >

1 Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,
তদানীং রাজা হেরোদ্ যীশো র্যশঃ শ্রুৎৱা নিজদাসেযান্ জগাদ্,
2 і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.
এষ মজ্জযিতা যোহন্, প্রমিতেভযস্তস্যোত্থানাৎ তেনেত্থমদ্ভুতং কর্ম্ম প্রকাশ্যতে|
3 Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.
পুরা হেরোদ্ নিজভ্রাতু: ফিলিপো জাযাযা হেরোদীযাযা অনুরোধাদ্ যোহনং ধারযিৎৱা বদ্ধা কারাযাং স্থাপিতৱান্|
4 Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати! “
যতো যোহন্ উক্তৱান্, এৎসযাঃ সংগ্রহো ভৱতো নোচিতঃ|
5 І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.
তস্মাৎ নৃপতিস্তং হন্তুমিচ্ছন্নপি লোকেভ্যো ৱিভযাঞ্চকার; যতঃ সর্ৱ্ৱে যোহনং ভৱিষ্যদ্ৱাদিনং মেনিরে|
6 А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.
কিন্তু হেরোদো জন্মাহীযমহ উপস্থিতে হেরোদীযাযা দুহিতা তেষাং সমক্ষং নৃতিৎৱা হেরোদমপ্রীণ্যৎ|
7 Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
তস্মাৎ ভূপতিঃ শপথং কুর্ৱ্ৱন্ ইতি প্রত্যজ্ঞাসীৎ, ৎৱযা যদ্ যাচ্যতে, তদেৱাহং দাস্যামি|
8 А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“
সা কুমারী স্ৱীযমাতুঃ শিক্ষাং লব্ধা বভাষে, মজ্জযিতুর্যোহন উত্তমাঙ্গং ভাজনে সমানীয মহ্যং ৱিশ্রাণয|
9 І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
ততো রাজা শুশোচ, কিন্তু ভোজনাযোপৱিশতাং সঙ্গিনাং স্ৱকৃতশপথস্য চানুরোধাৎ তৎ প্রদাতুম আদিদেশ|
10 І послав стяти Івана в в'язни́ці.
১০পশ্চাৎ কারাং প্রতি নরং প্রহিত্য যোহন উত্তমাঙ্গং ছিত্ত্ৱা
11 І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.
১১তৎ ভাজন আনায্য তস্যৈ কুমার্য্যৈ ৱ্যশ্রাণযৎ, ততঃ সা স্ৱজনন্যাঃ সমীপং তন্নিনায|
12 А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
১২পশ্চাৎ যোহনঃ শিষ্যা আগত্য কাযং নীৎৱা শ্মশানে স্থাপযামাসুস্ততো যীশোঃ সন্নিধিং ৱ্রজিৎৱা তদ্ৱার্ত্তাং বভাষিরে|
13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.
১৩অনন্তরং যীশুরিতি নিশভ্য নাৱা নির্জনস্থানম্ একাকী গতৱান্, পশ্চাৎ মানৱাস্তৎ শ্রুৎৱা নানানগরেভ্য আগত্য পদৈস্তৎপশ্চাদ্ ঈযুঃ|
14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.
১৪তদানীং যীশু র্বহিরাগত্য মহান্তং জননিৱহং নিরীক্ষ্য তেষু কারুণিকঃ মন্ তেষাং পীডিতজনান্ নিরামযান্ চকার|
15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „ Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.
১৫ততঃ পরং সন্ধ্যাযাং শিষ্যাস্তদন্তিকমাগত্য কথযাঞ্চক্রুঃ, ইদং নির্জনস্থানং ৱেলাপ্যৱসন্না; তস্মাৎ মনুজান্ স্ৱস্ৱগ্রামং গন্তুং স্ৱার্থং ভক্ষ্যাণি ক্রেতুঞ্চ ভৱান্ তান্ ৱিসৃজতু|
16 А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“
১৬কিন্তু যীশুস্তানৱাদীৎ, তেষাং গমনে প্রযোজনং নাস্তি, যূযমেৱ তান্ ভোজযত|
17 Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.
১৭তদা তে প্রত্যৱদন্, অস্মাকমত্র পূপপঞ্চকং মীনদ্ৱযঞ্চাস্তে|
18 А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.
১৮তদানীং তেনোক্তং তানি মদন্তিকমানযত|
19 І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.
১৯অনন্তরং স মনুজান্ যৱসোপর্য্যুপৱেষ্টুম্ আজ্ঞাপযামাস; অপর তৎ পূপপঞ্চকং মীনদ্ৱযঞ্চ গৃহ্লন্ স্ৱর্গং প্রতি নিরীক্ষ্যেশ্ৱরীযগুণান্ অনূদ্য ভংক্ত্ৱা শিষ্যেভ্যো দত্তৱান্, শিষ্যাশ্চ লোকেভ্যো দদুঃ|
20 І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.
২০ততঃ সর্ৱ্ৱে ভুক্ত্ৱা পরিতৃপ্তৱন্তঃ, ততস্তদৱশিষ্টভক্ষ্যৈঃ পূর্ণান্ দ্ৱাদশডলকান্ গৃহীতৱন্তঃ|
21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.
২১তে ভোক্তারঃ স্ত্রীর্বালকাংশ্চ ৱিহায প্রাযেণ পঞ্চ সহস্রাণি পুমাংস আসন্|
22 І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.
২২তদনন্তরং যীশু র্লোকানাং ৱিসর্জনকালে শিষ্যান্ তরণিমারোঢুং স্ৱাগ্রে পারং যাতুঞ্চ গাঢমাদিষ্টৱান্|
23 Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.
২৩ততো লোকেষু ৱিসৃষ্টেষু স ৱিৱিক্তে প্রার্থযিতুং গিরিমেকং গৎৱা সন্ধ্যাং যাৱৎ তত্রৈকাকী স্থিতৱান্|
24 А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.
২৪কিন্তু তদানীং সম্মুখৱাতৎৱাৎ সরিৎপতে র্মধ্যে তরঙ্গৈস্তরণির্দোলাযমানাভৱৎ|
25 А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.
২৫তদা স যামিন্যাশ্চতুর্থপ্রহরে পদ্ভ্যাং ৱ্রজন্ তেষামন্তিকং গতৱান্|
26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“І від стра́ху вони закричали...
২৬কিন্তু শিষ্যাস্তং সাগরোপরি ৱ্রজন্তং ৱিলোক্য সমুদ্ৱিগ্না জগদুঃ, এষ ভূত ইতি শঙ্কমানা উচ্চৈঃ শব্দাযাঞ্চক্রিরে চ|
27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокойтесь, — це Я, не лякайтесь!“
২৭তদৈৱ যীশুস্তানৱদৎ, সুস্থিরা ভৱত, মা ভৈষ্ট, এষোঽহম্|
28 Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.
২৮ততঃ পিতর ইত্যুক্তৱান্, হে প্রভো, যদি ভৱানেৱ, তর্হি মাং ভৱৎসমীপং যাতুমাজ্ঞাপযতু|
29 А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
২৯ততঃ তেনাদিষ্টঃ পিতরস্তরণিতোঽৱরুহ্য যীশেরন্তিকং প্রাপ্তুং তোযোপরি ৱৱ্রাজ|
30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“
৩০কিন্তু প্রচণ্ডং পৱনং ৱিলোক্য ভযাৎ তোযে মংক্তুম্ আরেভে, তস্মাদ্ উচ্চৈঃ শব্দাযমানঃ কথিতৱান্, হে প্রভো, মামৱতু|
31 І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“
৩১যীশুস্তৎক্ষণাৎ করং প্রসার্য্য তং ধরন্ উক্তৱান্, হ স্তোকপ্রত্যযিন্ ৎৱং কুতঃ সমশেথাঃ?
32 Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула.
৩২অনন্তরং তযোস্তরণিমারূঢযোঃ পৱনো নিৱৱৃতে|
33 А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“
৩৩তদানীং যে তরণ্যামাসন্, ত আগত্য তং প্রণভ্য কথিতৱন্তঃ, যথার্থস্ত্ৱমেৱেশ্ৱরসুতঃ|
34 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.
৩৪অনন্তরং পারং প্রাপ্য তে গিনেষরন্নামকং নগরমুপতস্থুঃ,
35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.
৩৫তদা তত্রত্যা জনা যীশুং পরিচীয তদ্দেশ্স্য চতুর্দিশো ৱার্ত্তাং প্রহিত্য যত্র যাৱন্তঃ পীডিতা আসন্, তাৱতএৱ তদন্তিকমানযামাসুঃ|
36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися кра́ю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоро́влений був.
৩৬অপরং তদীযৱসনস্য গ্রন্থিমাত্রং স্প্রষ্টুং ৱিনীয যাৱন্তো জনাস্তৎ স্পর্শং চক্রিরে, তে সর্ৱ্ৱএৱ নিরামযা বভূৱুঃ|

< Від Матвія 14 >