Від Марка 9
1 І сказав Він до них: „Поправді кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скушту́ють смерти, аж поки не ба́читимуть Царства Божого, що прийшло́ воно в силі“.
And he said to them, Truly I say to you, That there be some of them that stand here, which shall not taste of death, till they have seen the kingdom of God come with power.
2 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на го́ру високу самих. І Він переобрази́всь перед ними.
And after six days Jesus takes with him Peter, and James, and John, and leads them up into an high mountain apart by themselves: and he was transfigured before them.
3 І стала одежа Його осяйна́, дуже біла, як сніг, якої біли́льник не зміг би так ви́білити на землі!
And his raiment became shining, exceeding white as snow; so as no fuller on earth can white them.
4 І з'явивсь їм Ілля́ та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.
And there appeared to them Elias with Moses: and they were talking with Jesus.
5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Учителю, до́бре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“.
And Peter answered and said to Jesus, Master, it is good for us to be here: and let us make three tabernacles; one for you, and one for Moses, and one for Elias.
6 Бо не знав, що́ казати, бо були́ перелякані.
For he knew not what to say; for they were sore afraid.
7 Та хмара ось їх заслони́ла, і голос почувся із хмари: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“
And there was a cloud that overshadowed them: and a voice came out of the cloud, saying, This is my beloved Son: hear him.
8 І зараз, звівши очі свої, вони вже ніко́го з собою не бачили, крім Самого Ісуса.
And suddenly, when they had looked round about, they saw no man any more, save Jesus only with themselves.
9 А коли з гори схо́дили, Він їм наказав, щоб ніко́му того не казали, що́ бачили, аж поки Син Лю́дський із мертвих воскресне.
And as they came down from the mountain, he charged them that they should tell no man what things they had seen, till the Son of man were risen from the dead.
10 І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що́ то є: „воскреснути з мертвих“.
And they kept that saying with themselves, questioning one with another what the rising from the dead should mean.
11 І вони запитали Його та сказали: „Що́ це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?“
And they asked him, saying, Why say the scribes that Elias must first come?
12 А Він відказав їм: „Тож Ілля́, коли при́йде попе́реду, усе приготу́є. Та я́к же про Лю́дського Сина написано, що мусить багато Він ви́терпіти, і буде знева́жений?
And he answered and told them, Elias truly comes first, and restores all things; and how it is written of the Son of man, that he must suffer many things, and be set at nothing.
13 Але вам кажу́, що й Ілля́ був прийшов, — та зробили йому, що́ тільки хотіли, як про нього написано“.
But I say to you, That Elias is indeed come, and they have done to him whatever they listed, as it is written of him.
14 А коли поверну́лись до учнів, коло них вони вгле́діли бе́зліч наро́ду та книжників, що сперечалися з ними.
And when he came to his disciples, he saw a great multitude about them, and the scribes questioning with them.
15 І негайно ввесь на́товп, як побачив Його, сполохну́вся із дива, і назу́стріч побіг, і став вітати Його.
And straightway all the people, when they beheld him, were greatly amazed, and running to him saluted him.
16 І запитався Він їх: „Про що спереча́єтесь з ними?“
And he asked the scribes, What question you with them?
17 І Йому відповів один із на́товпу: „Учителю, привів я до Тебе ось сина свого́, що духа німого він має.
And one of the multitude answered and said, Master, I have brought to you my son, which has a dumb spirit;
18 А як він де схо́пить його, то о́б землю кидає ним, — і він пі́ну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм у́чням, щоб прогнали його, — та вони не змогли“.
And wherever he takes him, he tears him: and he foams, and gnashes with his teeth, and pines away: and I spoke to your disciples that they should cast him out; and they could not.
19 А Він їм у відповідь каже: „О, роде невірний, — доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!“
He answers him, and says, O faithless generation, how long shall I be with you? how long shall I suffer you? bring him to me.
20 І до Нього того привели́. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися пі́ною.
And they brought him to him: and when he saw him, straightway the spirit tare him; and he fell on the ground, and wallowed foaming.
21 І Він запитав його ба́тька: „Як давно́ йому сталося це?“Той сказав: „Із дити́нства.
And he asked his father, How long is it ago since this came to him? And he said, Of a child.
22 І по́часту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!“
And often it has cast him into the fire, and into the waters, to destroy him: but if you can do any thing, have compassion on us, and help us.
23 Ісус же йому відказав: „Щодо того твого „коли можеш“, — то тому́, хто вірує, все можливе!“
Jesus said to him, If you can believe, all things are possible to him that believes.
24 Зараз ба́тько хлоп'я́ти з слізьми́ закричав і сказав: „Вірую, Господи, — поможи недовірству моє́му!“
And straightway the father of the child cried out, and said with tears, Lord, I believe; help you my unbelief.
25 А Ісус, як побачив, що на́товп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: „Ду́ше німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!“
When Jesus saw that the people came running together, he rebuked the foul spirit, saying to him, You dumb and deaf spirit, I charge you, come out of him, and enter no more into him.
26 І, закричавши та мі́цно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, — аж багато-хто стали казати, що помер він.
And the spirit cried, and rent him sore, and came out of him: and he was as one dead; so that many said, He is dead.
27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, — і той устав.
But Jesus took him by the hand, and lifted him up; and he arose.
28 Коли́ ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самото́ю: „Чому ми́ не могли його вигнати?“
And when he was come into the house, his disciples asked him privately, Why could not we cast him out?
29 А Він їм сказав: „Цей рід не вихо́дить інакше, як тільки від молитви та по́сту“.
And he said to them, This kind can come forth by nothing, but by prayer and fasting.
30 І вони вийшли звідти, і прохо́дили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.
And they departed there, and passed through Galilee; and he would not that any man should know it.
31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: „Людський Син буде ви́даний лю́дям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, — воскресне Він третього дня!“
For he taught his disciples, and said to them, The Son of man is delivered into the hands of men, and they shall kill him; and after that he is killed, he shall rise the third day.
32 Вони ж не зрозуміли цього сло́ва, та боялись Його запитати.
But they understood not that saying, and were afraid to ask him.
33 І прибули́ вони в Капернау́м. А як був Він у домі, то їх запитав: „Про що́ міркува́ли в дорозі?“
And he came to Capernaum: and being in the house he asked them, What was it that you disputed among yourselves by the way?
34 І мовчали вони, — сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто́ найбільший.
But they held their peace: for by the way they had disputed among themselves, who should be the greatest.
35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьо́х, і промовив до них: „Коли хто бути першим бажає, — нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!“
And he sat down, and called the twelve, and says to them, If any man desire to be first, the same shall be last of all, and servant of all.
36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:
And he took a child, and set him in the middle of them: and when he had taken him in his arms, he said to them,
37 „Коли хто в Ім'я́ Моє при́йме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, — не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!“
Whoever shall receive one of such children in my name, receives me: and whoever shall receive me, receives not me, but him that sent me.
38 Обізвався до нього Іван: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, який з нами не ходить, що виганя́є Ім'я́м Твоїм де́монів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить“.
And John answered him, saying, Master, we saw one casting out devils in your name, and he follows not us: and we forbade him, because he follows not us.
39 А Ісус відказав: „Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'я́м Моїм чудо зробив би, і зміг би неба́ром лихосло́вити Мене́.
But Jesus said, Forbid him not: for there is no man which shall do a miracle in my name, that can lightly speak evil of me.
40 Хто бо не супроти нас, — той за нас!
For he that is not against us is on our part.
41 І коли хто напо́їть вас ку́хлем води в Ім'я́ Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу́ вам: той не згубить своєї нагоро́ди!
For whoever shall give you a cup of water to drink in my name, because you belong to Christ, truly I say to you, he shall not lose his reward.
42 Хто ж споку́сить одно́го з мали́х цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити, та й кинути в море!
And whoever shall offend one of these little ones that believe in me, it is better for him that a millstone were hanged about his neck, and he were cast into the sea.
43 І коли рука твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя однору́ким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгаси́мого, (Geenna g1067)
And if your hand offend you, cut it off: it is better for you to enter into life maimed, than having two hands to go into hell, into the fire that never shall be quenched: (Geenna g1067)
44 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.
Where their worm dies not, and the fire is not quenched.
45 І коли нога твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноно́гим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, [до огню невгаси́мого], (Geenna g1067)
And if your foot offend you, cut it off: it is better for you to enter halt into life, than having two feet to be cast into hell, into the fire that never shall be quenched: (Geenna g1067)
46 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.
Where their worm dies not, and the fire is not quenched.
47 І коли твоє око тебе́ спокуша́є, — вибери його: краще тобі одноо́ким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної, (Geenna g1067)
And if your eye offend you, pluck it out: it is better for you to enter into the kingdom of God with one eye, than having two eyes to be cast into hell fire: (Geenna g1067)
48 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“!
Where their worm dies not, and the fire is not quenched.
49 Бо посо́литься кожен огнем, і кожна жертва посо́литься сіллю.
For every one shall be salted with fire, and every sacrifice shall be salted with salt.
50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!“
Salt is good: but if the salt have lost his saltiness, with which will you season it? Have salt in yourselves, and have peace one with another.
