< Від Марка 6 >

1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.
অনন্তরং স তৎস্থানাৎ প্রস্থায স্ৱপ্রদেশমাগতঃ শিষ্যাশ্চ তৎপশ্চাদ্ গতাঃ|
2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?
অথ ৱিশ্রামৱারে সতি স ভজনগৃহে উপদেষ্টুমারব্ধৱান্ ততোঽনেকে লোকাস্তৎকথাং শ্রুৎৱা ৱিস্মিত্য জগদুঃ, অস্য মনুজস্য ঈদৃশী আশ্চর্য্যক্রিযা কস্মাজ্ জাতা? তথা স্ৱকরাভ্যাম্ ইত্থমদ্ভুতং কর্ম্ম কর্ত্তাম্ এতস্মৈ কথং জ্ঞানং দত্তম্?
3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“І вони спокуша́лися Ним.
কিমযং মরিযমঃ পুত্রস্তজ্ঞা নো? কিমযং যাকূব্-যোসি-যিহুদা-শিমোনাং ভ্রাতা নো? অস্য ভগিন্যঃ কিমিহাস্মাভিঃ সহ নো? ইত্থং তে তদর্থে প্রত্যূহং গতাঃ|
4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.
তদা যীশুস্তেভ্যোঽকথযৎ স্ৱদেশং স্ৱকুটুম্বান্ স্ৱপরিজনাংশ্চ ৱিনা কুত্রাপি ভৱিষ্যদ্ৱাদী অসৎকৃতো ন ভৱতি|
5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.
অপরঞ্চ তেষামপ্রত্যযাৎ স ৱিস্মিতঃ কিযতাং রোগিণাং ৱপুঃষু হস্তম্ অর্পযিৎৱা কেৱলং তেষামারোগ্যকরণাদ্ অন্যৎ কিমপি চিত্রকার্য্যং কর্ত্তাং ন শক্তঃ|
6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.
অথ স চতুর্দিক্স্থ গ্রামান্ ভ্রমিৎৱা উপদিষ্টৱান্
7 І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.
দ্ৱাদশশিষ্যান্ আহূয অমেধ্যভূতান্ ৱশীকর্ত্তাং শক্তিং দত্ত্ৱা তেষাং দ্ৱৌ দ্ৱৌ জনো প্রেষিতৱান্|
8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,
পুনরিত্যাদিশদ্ যূযম্ একৈকাং যষ্টিং ৱিনা ৱস্ত্রসংপুটঃ পূপঃ কটিবন্ধে তাম্রখণ্ডঞ্চ এষাং কিমপি মা গ্রহ্লীত,
9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.
মার্গযাত্রাযৈ পাদেষূপানহৌ দত্ত্ৱা দ্ৱে উত্তরীযে মা পরিধদ্ৱ্ৱং|
10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.
১০অপরমপ্যুক্তং তেন যূযং যস্যাং পুর্য্যাং যস্য নিৱেশনং প্রৱেক্ষ্যথ তাং পুরীং যাৱন্ন ত্যক্ষ্যথ তাৱৎ তন্নিৱেশনে স্থাস্যথ|
11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“
১১তত্র যদি কেপি যুষ্মাকমাতিথ্যং ন ৱিদধতি যুষ্মাকং কথাশ্চ ন শৃণ্ৱন্তি তর্হি তৎস্থানাৎ প্রস্থানসমযে তেষাং ৱিরুদ্ধং সাক্ষ্যং দাতুং স্ৱপাদানাস্ফাল্য রজঃ সম্পাতযত; অহং যুষ্মান্ যথার্থং ৱচ্মি ৱিচারদিনে তন্নগরস্যাৱস্থাতঃ সিদোমামোরযো র্নগরযোরৱস্থা সহ্যতরা ভৱিষ্যতি|
12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.
১২অথ তে গৎৱা লোকানাং মনঃপরাৱর্ত্তনীঃ কথা প্রচারিতৱন্তঃ|
13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.
১৩এৱমনেকান্ ভূতাংশ্চ ত্যাজিতৱন্তস্তথা তৈলেন মর্দ্দযিৎৱা বহূন্ জনানরোগানকার্ষুঃ|
14 І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.
১৪ইত্থং তস্য সুখ্যাতিশ্চতুর্দিশো ৱ্যাপ্তা তদা হেরোদ্ রাজা তন্নিশম্য কথিতৱান্, যোহন্ মজ্জকঃ শ্মশানাদ্ উত্থিত অতোহেতোস্তেন সর্ৱ্ৱা এতা অদ্ভুতক্রিযাঃ প্রকাশন্তে|
15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.
১৫অন্যেঽকথযন্ অযম্ এলিযঃ, কেপি কথিতৱন্ত এষ ভৱিষ্যদ্ৱাদী যদ্ৱা ভৱিষ্যদ্ৱাদিনাং সদৃশ একোযম্|
16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“
১৬কিন্তু হেরোদ্ ইত্যাকর্ণ্য ভাষিতৱান্ যস্যাহং শিরশ্ছিন্নৱান্ স এৱ যোহনযং স শ্মশানাদুদতিষ্ঠৎ|
17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.
১৭পূর্ৱ্ৱং স্ৱভ্রাতুঃ ফিলিপস্য পত্ন্যা উদ্ৱাহং কৃতৱন্তং হেরোদং যোহনৱাদীৎ স্ৱভাতৃৱধূ র্ন ৱিৱাহ্যা|
18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“
১৮অতঃ কারণাৎ হেরোদ্ লোকং প্রহিত্য যোহনং ধৃৎৱা বন্ধনালযে বদ্ধৱান্|
19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.
১৯হেরোদিযা তস্মৈ যোহনে প্রকুপ্য তং হন্তুম্ ঐচ্ছৎ কিন্তু ন শক্তা,
20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.
২০যস্মাদ্ হেরোদ্ তং ধার্ম্মিকং সৎপুরুষঞ্চ জ্ঞাৎৱা সম্মন্য রক্ষিতৱান্; তৎকথাং শ্রুৎৱা তদনুসারেণ বহূনি কর্ম্মাণি কৃতৱান্ হৃষ্টমনাস্তদুপদেশং শ্রুতৱাংশ্চ|
21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,
২১কিন্তু হেরোদ্ যদা স্ৱজন্মদিনে প্রধানলোকেভ্যঃ সেনানীভ্যশ্চ গালীল্প্রদেশীযশ্রেষ্ঠলোকেভ্যশ্চ রাত্রৌ ভোজ্যমেকং কৃতৱান্
22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“
২২তস্মিন্ শুভদিনে হেরোদিযাযাঃ কন্যা সমেত্য তেষাং সমক্ষং সংনৃত্য হেরোদস্তেন সহোপৱিষ্টানাঞ্চ তোষমজীজনৎ ততা নৃপঃ কন্যামাহ স্ম মত্তো যদ্ যাচসে তদেৱ তুভ্যং দাস্যে|
23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“
২৩শপথং কৃৎৱাকথযৎ চেদ্ রাজ্যার্দ্ধমপি যাচসে তদপি তুভ্যং দাস্যে|
24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“А та відказала: „Голови Івана Христителя“.
২৪ততঃ সা বহি র্গৎৱা স্ৱমাতরং পপ্রচ্ছ কিমহং যাচিষ্যে? তদা সাকথযৎ যোহনো মজ্জকস্য শিরঃ|
25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“
২৫অথ তূর্ণং ভূপসমীপম্ এত্য যাচমানাৱদৎ ক্ষণেস্মিন্ যোহনো মজ্জকস্য শিরঃ পাত্রে নিধায দেহি, এতদ্ যাচেঽহং|
26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.
২৬তস্মাৎ ভূপোঽতিদুঃখিতঃ, তথাপি স্ৱশপথস্য সহভোজিনাঞ্চানুরোধাৎ তদনঙ্গীকর্ত্তুং ন শক্তঃ|
27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.
২৭তৎক্ষণং রাজা ঘাতকং প্রেষ্য তস্য শির আনেতুমাদিষ্টৱান্|
28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.
২৮ততঃ স কারাগারং গৎৱা তচ্ছিরশ্ছিৎৱা পাত্রে নিধাযানীয তস্যৈ কন্যাযৈ দত্তৱান্ কন্যা চ স্ৱমাত্রে দদৌ|
29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.
২৯অননতরং যোহনঃ শিষ্যাস্তদ্ৱার্ত্তাং প্রাপ্যাগত্য তস্য কুণপং শ্মশানেঽস্থাপযন্|
30 І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.
৩০অথ প্রেষিতা যীশোঃ সন্নিধৌ মিলিতা যদ্ যচ্ চক্রুঃ শিক্ষযামাসুশ্চ তৎসর্ৱ্ৱৱার্ত্তাস্তস্মৈ কথিতৱন্তঃ|
31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.
৩১স তানুৱাচ যূযং ৱিজনস্থানং গৎৱা ৱিশ্রাম্যত যতস্তৎসন্নিধৌ বহুলোকানাং সমাগমাৎ তে ভোক্তুং নাৱকাশং প্রাপ্তাঃ|
32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.
৩২ততস্তে নাৱা ৱিজনস্থানং গুপ্তং গগ্মুঃ|
33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.
৩৩ততো লোকনিৱহস্তেষাং স্থানান্তরযানং দদর্শ, অনেকে তং পরিচিত্য নানাপুরেভ্যঃ পদৈর্ৱ্রজিৎৱা জৱেন তৈষামগ্রে যীশোঃ সমীপ উপতস্থুঃ|
34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.
৩৪তদা যীশু র্নাৱো বহির্গত্য লোকারণ্যানীং দৃষ্ট্ৱা তেষু করুণাং কৃতৱান্ যতস্তেঽরক্ষকমেষা ইৱাসন্ তদা স তান নানাপ্রসঙ্গান্ উপদিষ্টৱান্|
35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „ Це місце безлю́дне, а година вже пізня.
৩৫অথ দিৱান্তে সতি শিষ্যা এত্য যীশুমূচিরে, ইদং ৱিজনস্থানং দিনঞ্চাৱসন্নং|
36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.
৩৬লোকানাং কিমপি খাদ্যং নাস্তি, অতশ্চতুর্দিক্ষু গ্রামান্ গন্তুং ভোজ্যদ্রৱ্যাণি ক্রেতুঞ্চ ভৱান্ তান্ ৱিসৃজতু|
37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“
৩৭তদা স তানুৱাচ যূযমেৱ তান্ ভোজযত; ততস্তে জগদু র্ৱযং গৎৱা দ্ৱিশতসংখ্যকৈ র্মুদ্রাপাদৈঃ পূপান্ ক্রীৎৱা কিং তান্ ভোজযিষ্যামঃ?
38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.
৩৮তদা স তান্ পৃষ্ঠৱান্ যুষ্মাকং সন্নিধৌ কতি পূপা আসতে? গৎৱা পশ্যত; ততস্তে দৃষ্ট্ৱা তমৱদন্ পঞ্চ পূপা দ্ৱৌ মৎস্যৌ চ সন্তি|
39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.
৩৯তদা স লোকান্ শস্পোপরি পংক্তিভিরুপৱেশযিতুম্ আদিষ্টৱান্,
40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.
৪০ততস্তে শতং শতং জনাঃ পঞ্চাশৎ পঞ্চাশজ্জনাশ্চ পংক্তিভি র্ভুৱি সমুপৱিৱিশুঃ|
41 І Він узяв п'ять хлібів та дві риби, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві риби на всіх поділив.
৪১অথ স তান্ পঞ্চপূপান্ মৎস্যদ্ৱযঞ্চ ধৃৎৱা স্ৱর্গং পশ্যন্ ঈশ্ৱরগুণান্ অন্ৱকীর্ত্তযৎ তান্ পূপান্ ভংক্ত্ৱা লোকেভ্যঃ পরিৱেষযিতুং শিষ্যেভ্যো দত্তৱান্ দ্ৱা মৎস্যৌ চ ৱিভজ্য সর্ৱ্ৱেভ্যো দত্তৱান্|
42 І всі їли й наїлися!
৪২ততঃ সর্ৱ্ৱে ভুক্ত্ৱাতৃপ্যন্|
43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.
৪৩অনন্তরং শিষ্যা অৱশিষ্টৈঃ পূপৈ র্মৎস্যৈশ্চ পূর্ণান্ দ্ৱদশ ডল্লকান্ জগৃহুঃ|
44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!
৪৪তে ভোক্তারঃ প্রাযঃ পঞ্চ সহস্রাণি পুরুষা আসন্|
45 І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.
৪৫অথ স লোকান্ ৱিসৃজন্নেৱ নাৱমারোঢুং স্ৱস্মাদগ্রে পারে বৈৎসৈদাপুরং যাতুঞ্চ শ্ষ্যিন্ ৱাঢমাদিষ্টৱান্|
46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.
৪৬তদা স সর্ৱ্ৱান্ ৱিসৃজ্য প্রার্থযিতুং পর্ৱ্ৱতং গতঃ|
47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.
৪৭ততঃ সন্ধ্যাযাং সত্যাং নৌঃ সিন্ধুমধ্য উপস্থিতা কিন্তু স একাকী স্থলে স্থিতঃ|
48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.
৪৮অথ সম্মুখৱাতৱহনাৎ শিষ্যা নাৱং ৱাহযিৎৱা পরিশ্রান্তা ইতি জ্ঞাৎৱা স নিশাচতুর্থযামে সিন্ধূপরি পদ্ভ্যাং ৱ্রজন্ তেষাং সমীপমেত্য তেষামগ্রে যাতুম্ উদ্যতঃ|
49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,
৪৯কিন্তু শিষ্যাঃ সিন্ধূপরি তং ৱ্রজন্তং দৃষ্ট্ৱা ভূতমনুমায রুরুৱুঃ,
50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“
৫০যতঃ সর্ৱ্ৱে তং দৃষ্ট্ৱা ৱ্যাকুলিতাঃ| অতএৱ যীশুস্তৎক্ষণং তৈঃ সহালপ্য কথিতৱান্, সুস্থিরা ভূত, অযমহং মা ভৈষ্ট|
51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,
৫১অথ নৌকামারুহ্য তস্মিন্ তেষাং সন্নিধিং গতে ৱাতো নিৱৃত্তঃ; তস্মাত্তে মনঃসু ৱিস্মিতা আশ্চর্য্যং মেনিরে|
52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.
৫২যতস্তে মনসাং কাঠিন্যাৎ তৎ পূপীযম্ আশ্চর্য্যং কর্ম্ম ন ৱিৱিক্তৱন্তঃ|
53 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.
৫৩অথ তে পারং গৎৱা গিনেষরৎপ্রদেশমেত্য তট উপস্থিতাঃ|
54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,
৫৪তেষু নৌকাতো বহির্গতেষু তৎপ্রদেশীযা লোকাস্তং পরিচিত্য
55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.
৫৫চতুর্দিক্ষু ধাৱন্তো যত্র যত্র রোগিণো নরা আসন্ তান্ সর্ৱ্ৱান খট্ৱোপরি নিধায যত্র কুত্রচিৎ তদ্ৱার্ত্তাং প্রাপুঃ তৎ স্থানম্ আনেতুম্ আরেভিরে|
56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!
৫৬তথা যত্র যত্র গ্রামে যত্র যত্র পুরে যত্র যত্র পল্ল্যাঞ্চ তেন প্রৱেশঃ কৃতস্তদ্ৱর্ত্মমধ্যে লোকাঃ পীডিতান্ স্থাপযিৎৱা তস্য চেলগ্রন্থিমাত্রং স্প্রষ্টুম্ তেষামর্থে তদনুজ্ঞাং প্রার্থযন্তঃ যাৱন্তো লোকাঃ পস্পৃশুস্তাৱন্ত এৱ গদান্মুক্তাঃ|

< Від Марка 6 >