< Від Марка 5 >

1 І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.
অথ তূ সিন্ধুপারং গৎৱা গিদেরীযপ্রদেশ উপতস্থুঃ|
2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.
নৌকাতো নির্গতমাত্রাদ্ অপৱিত্রভূতগ্রস্ত একঃ শ্মশানাদেত্য তং সাক্ষাচ্ চকার|
3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,
স শ্মশানেঽৱাৎসীৎ কোপি তং শৃঙ্খলেন বদ্ৱ্ৱা স্থাপযিতুং নাশক্নোৎ|
4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.
জনৈর্ৱারং নিগডৈঃ শৃঙ্খলৈশ্চ স বদ্ধোপি শৃঙ্খলান্যাকৃষ্য মোচিতৱান্ নিগডানি চ ভংক্ত্ৱা খণ্ডং খণ্ডং কৃতৱান্ কোপি তং ৱশীকর্ত্তুং ন শশক|
5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.
দিৱানিশং সদা পর্ৱ্ৱতং শ্মশানঞ্চ ভ্রমিৎৱা চীৎশব্দং কৃতৱান্ গ্রাৱভিশ্চ স্ৱযং স্ৱং কৃতৱান্|
6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,
স যীশুং দূরাৎ পশ্যন্নেৱ ধাৱন্ তং প্রণনাম উচৈরুৱংশ্চোৱাচ,
7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“
হে সর্ৱ্ৱোপরিস্থেশ্ৱরপুত্র যীশো ভৱতা সহ মে কঃ সম্বন্ধঃ? অহং ৎৱামীশ্ৱরেণ শাপযে মাং মা যাতয|
8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“
যতো যীশুস্তং কথিতৱান্ রে অপৱিত্রভূত, অস্মান্নরাদ্ বহির্নির্গচ্ছ|
9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.
অথ স তং পৃষ্টৱান্ কিন্তে নাম? তেন প্রত্যুক্তং ৱযমনেকে ঽস্মস্ততোঽস্মন্নাম বাহিনী|
10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
১০ততোস্মান্ দেশান্ন প্রেষযেতি তে তং প্রার্থযন্ত|
11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.
১১তদানীং পর্ৱ্ৱতং নিকষা বৃহন্ ৱরাহৱ্রজশ্চরন্নাসীৎ|
12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.
১২তস্মাদ্ ভূতা ৱিনযেন জগদুঃ, অমুং ৱরাহৱ্রজম্ আশ্রযিতুম্ অস্মান্ প্রহিণু|
13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.
১৩যীশুনানুজ্ঞাতাস্তেঽপৱিত্রভূতা বহির্নির্যায ৱরাহৱ্রজং প্রাৱিশন্ ততঃ সর্ৱ্ৱে ৱরাহা ৱস্তুতস্তু প্রাযোদ্ৱিসহস্রসংঙ্খ্যকাঃ কটকেন মহাজৱাদ্ ধাৱন্তঃ সিন্ধৌ প্রাণান্ জহুঃ|
14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.
১৪তস্মাদ্ ৱরাহপালকাঃ পলাযমানাঃ পুরে গ্রামে চ তদ্ৱার্ত্তং কথযাঞ্চক্রুঃ| তদা লোকা ঘটিতং তৎকার্য্যং দ্রষ্টুং বহির্জগ্মুঃ
15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.
১৫যীশোঃ সন্নিধিং গৎৱা তং ভূতগ্রস্তম্ অর্থাদ্ বাহিনীভূতগ্রস্তং নরং সৱস্ত্রং সচেতনং সমুপৱিষ্টঞ্চ দৃষ্ট্ৱা বিভ্যুঃ|
16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.
১৬ততো দৃষ্টতৎকার্য্যলোকাস্তস্য ভূতগ্রস্তনরস্য ৱরাহৱ্রজস্যাপি তাং ধটনাং ৱর্ণযামাসুঃ|
17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.
১৭ততস্তে স্ৱসীমাতো বহির্গন্তুং যীশুং ৱিনেতুমারেভিরে|
18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.
১৮অথ তস্য নৌকারোহণকালে স ভূতমুক্তো না যীশুনা সহ স্থাতুং প্রার্থযতে;
19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“
১৯কিন্তু স তমননুমত্য কথিতৱান্ ৎৱং নিজাত্মীযানাং সমীপং গৃহঞ্চ গচ্ছ প্রভুস্ত্ৱযি কৃপাং কৃৎৱা যানি কর্ম্মাণি কৃতৱান্ তানি তান্ জ্ঞাপয|
20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
২০অতঃ স প্রস্থায যীশুনা কৃতং তৎসর্ৱ্ৱাশ্চর্য্যং কর্ম্ম দিকাপলিদেশে প্রচারযিতুং প্রারব্ধৱান্ ততঃ সর্ৱ্ৱে লোকা আশ্চর্য্যং মেনিরে|
21 І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.
২১অনন্তরং যীশৌ নাৱা পুনরন্যপার উত্তীর্ণে সিন্ধুতটে চ তিষ্ঠতি সতি তৎসমীপে বহুলোকানাং সমাগমোঽভূৎ|
22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
২২অপরং যাযীর্ নাম্না কশ্চিদ্ ভজনগৃহস্যাধিপ আগত্য তং দৃষ্ট্ৱৈৱ চরণযোঃ পতিৎৱা বহু নিৱেদ্য কথিতৱান্;
23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“
২৩মম কন্যা মৃতপ্রাযাভূদ্ অতো ভৱানেত্য তদারোগ্যায তস্যা গাত্রে হস্তম্ অর্পযতু তেনৈৱ সা জীৱিষ্যতি|
24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
২৪তদা যীশুস্তেন সহ চলিতঃ কিন্তু তৎপশ্চাদ্ বহুলোকাশ্চলিৎৱা তাদ্গাত্রে পতিতাঃ|
25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,
২৫অথ দ্ৱাদশৱর্ষাণি প্রদররোগেণ
26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
২৬শীর্ণা চিকিৎসকানাং নানাচিকিৎসাভিশ্চ দুঃখং ভুক্তৱতী চ সর্ৱ্ৱস্ৱং ৱ্যযিৎৱাপি নারোগ্যং প্রাপ্তা চ পুনরপি পীডিতাসীচ্চ
27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.
২৭যা স্ত্রী সা যীশো র্ৱার্ত্তাং প্রাপ্য মনসাকথযৎ যদ্যহং তস্য ৱস্ত্রমাত্র স্প্রষ্টুং লভেযং তদা রোগহীনা ভৱিষ্যামি|
28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.
২৮অতোহেতোঃ সা লোকারণ্যমধ্যে তৎপশ্চাদাগত্য তস্য ৱস্ত্রং পস্পর্শ|
29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!
২৯তেনৈৱ তৎক্ষণং তস্যা রক্তস্রোতঃ শুষ্কং স্ৱযং তস্মাদ্ রোগান্মুক্তা ইত্যপি দেহেঽনুভূতা|
30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“
৩০অথ স্ৱস্মাৎ শক্তি র্নির্গতা যীশুরেতন্মনসা জ্ঞাৎৱা লোকনিৱহং প্রতি মুখং ৱ্যাৱৃত্য পৃষ্টৱান্ কেন মদ্ৱস্ত্রং স্পৃষ্টং?
31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“
৩১ততস্তস্য শিষ্যা ঊচুঃ ভৱতো ৱপুষি লোকাঃ সংঘর্ষন্তি তদ্ দৃষ্ট্ৱা কেন মদ্ৱস্ত্রং স্পৃষ্টমিতি কুতঃ কথযতি?
32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
৩২কিন্তু কেন তৎ কর্ম্ম কৃতং তদ্ দ্রষ্টুং যীশুশ্চতুর্দিশো দৃষ্টৱান্|
33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.
৩৩ততঃ সা স্ত্রী ভীতা কম্পিতা চ সতী স্ৱস্যা রুক্প্রতিক্রিযা জাতেতি জ্ঞাৎৱাগত্য তৎসম্মুখে পতিৎৱা সর্ৱ্ৱৱৃত্তান্তং সত্যং তস্মৈ কথযামাস|
34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“
৩৪তদানীং যীশুস্তাং গদিতৱান্, হে কন্যে তৱ প্রতীতিস্ত্ৱাম্ অরোগামকরোৎ ৎৱং ক্ষেমেণ ৱ্রজ স্ৱরোগান্মুক্তা চ তিষ্ঠ|
35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“
৩৫ইতিৱাক্যৱদনকালে ভজনগৃহাধিপস্য নিৱেশনাল্ লোকা এত্যাধিপং বভাষিরে তৱ কন্যা মৃতা তস্মাদ্ গুরুং পুনঃ কুতঃ ক্লিশ্নাসি?
36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!
৩৬কিন্তু যীশুস্তদ্ ৱাক্যং শ্রুৎৱৈৱ ভজনগৃহাধিপং গদিতৱান্ মা ভৈষীঃ কেৱলং ৱিশ্ৱাসিহি|
37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
৩৭অথ পিতরো যাকূব্ তদ্ভ্রাতা যোহন্ চ এতান্ ৱিনা কমপি স্ৱপশ্চাদ্ যাতুং নান্ৱমন্যত|
38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.
৩৮তস্য ভজনগৃহাধিপস্য নিৱেশনসমীপম্ আগত্য কলহং বহুরোদনং ৱিলাপঞ্চ কুর্ৱ্ৱতো লোকান্ দদর্শ|
39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“
৩৯তস্মান্ নিৱেশনং প্রৱিশ্য প্রোক্তৱান্ যূযং কুত ইত্থং কলহং রোদনঞ্চ কুরুথ? কন্যা ন মৃতা নিদ্রাতি|
40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
৪০তস্মাত্তে তমুপজহসুঃ কিন্তু যীশুঃ সর্ৱ্ৱান বহিষ্কৃত্য কন্যাযাঃ পিতরৌ স্ৱসঙ্গিনশ্চ গৃহীৎৱা যত্র কন্যাসীৎ তৎ স্থানং প্রৱিষ্টৱান্|
41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“
৪১অথ স তস্যাঃ কন্যাযা হস্তৌ ধৃৎৱা তাং বভাষে টালীথা কূমী, অর্থতো হে কন্যে ৎৱমুত্তিষ্ঠ ইত্যাজ্ঞাপযামি|
42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!
৪২তুনৈৱ তৎক্ষণং সা দ্ৱাদশৱর্ষৱযস্কা কন্যা পোত্থায চলিতুমারেভে, ইতঃ সর্ৱ্ৱে মহাৱিস্মযং গতাঃ|
43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.
৪৩তত এতস্যৈ কিঞ্চিৎ খাদ্যং দত্তেতি কথযিৎৱা এতৎকর্ম্ম কমপি ন জ্ঞাপযতেতি দৃঢমাদিষ্টৱান্|

< Від Марка 5 >