Від Марка 5
1 І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.
They came to the other side of the sea, into the country of the Gadarenes.
2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.
When he had come out of the boat, immediately a man with an unclean spirit met him out of the tombs.
3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,
He lived in the tombs. Nobody could bind him any more, not even with chains,
4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.
because he had been often bound with fetters and chains, and the chains had been torn apart by him, and the fetters broken in pieces. Nobody had the strength to tame him.
5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.
Always, night and day, in the tombs and in the mountains, he was crying out, and cutting himself with stones.
6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,
When he saw Jesus from afar, he ran and bowed down to him,
7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“
and crying out with a loud voice, he said, “What have I to do with you, Jesus, you Son of the Most High God? I adjure you by God, don’t torment me.”
8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“
For he said to him, “Come out of the man, you unclean spirit!”
9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.
He asked him, “What is your name?” He said to him, “My name is Legion, for we are many.”
10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
He begged him much that he would not send them away out of the country.
11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.
Now on the mountainside there was a great herd of pigs feeding.
12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.
All the demons begged him, saying, “Send us into the pigs, that we may enter into them.”
13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.
At once Jesus gave them permission. The unclean spirits came out and entered into the pigs. The herd of about two thousand rushed down the steep bank into the sea, and they were drowned in the sea.
14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.
Those who fed the pigs fled, and told it in the city and in the country. The people came to see what it was that had happened.
15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.
They came to Jesus, and saw him who had been possessed by demons sitting, clothed, and in his right mind, even him who had the legion; and they were afraid.
16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.
Those who saw it declared to them what happened to him who was possessed by demons, and about the pigs.
17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.
They began to beg him to depart from their region.
18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.
As he was entering into the boat, he who had been possessed by demons begged him that he might be with him.
19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“
He didn’t allow him, but said to him, “Go to your house, to your friends, and tell them what great things the Lord has done for you and how he had mercy on you.”
20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
He went his way, and began to proclaim in Decapolis how Jesus had done great things for him, and everyone marveled.
21 І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.
When Jesus had crossed back over in the boat to the other side, a great multitude was gathered to him; and he was by the sea.
22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
Behold, one of the rulers of the synagogue, Jairus by name, came; and seeing him, he fell at his feet
23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“
and begged him much, saying, “My little daughter is at the point of death. Please come and lay your hands on her, that she may be made healthy, and live.”
24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
He went with him, and a great multitude followed him, and they pressed upon him on all sides.
25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,
A certain woman who had a discharge of blood for twelve years,
26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
and had suffered many things by many physicians, and had spent all that she had, and was no better, but rather grew worse,
27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.
having heard the things concerning Jesus, came up behind him in the crowd and touched his clothes.
28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.
For she said, “If I just touch his clothes, I will be made well.”
29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!
Immediately the flow of her blood was dried up, and she felt in her body that she was healed of her affliction.
30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“
Immediately Jesus, perceiving in himself that the power had gone out from him, turned around in the crowd and asked, “Who touched my clothes?”
31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“
His disciples said to him, “You see the multitude pressing against you, and you say, ‘Who touched me?’”
32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
He looked around to see her who had done this thing.
33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.
But the woman, fearing and trembling, knowing what had been done to her, came and fell down before him, and told him all the truth.
34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“
He said to her, “Daughter, your faith has made you well. Go in peace, and be cured of your disease.”
35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“
While he was still speaking, people came from the synagogue ruler’s house, saying, “Your daughter is dead. Why bother the Teacher any more?”
36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!
But Jesus, when he heard the message spoken, immediately said to the ruler of the synagogue, “Don’t be afraid, only believe.”
37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
He allowed no one to follow him except Peter, James, and John the brother of James.
38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.
He came to the synagogue ruler’s house, and he saw an uproar, weeping, and great wailing.
39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“
When he had entered in, he said to them, “Why do you make an uproar and weep? The child is not dead, but is asleep.”
40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
They ridiculed him. But he, having put them all out, took the father of the child, her mother, and those who were with him, and went in where the child was lying.
41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“
Taking the child by the hand, he said to her, “Talitha cumi!” which means, being interpreted, “Girl, I tell you, get up!”
42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!
Immediately the girl rose up and walked, for she was twelve years old. They were amazed with great amazement.
43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.
He strictly ordered them that no one should know this, and commanded that something should be given to her to eat.
