Від Марка 3
1 І Він зно́ву до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку.
He entered again into the synagogue, and there was a man there whose hand was withered.
2 І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить.
They watched him, whether he would heal him on the Sabbath day, that they might accuse him.
3 І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“
He said to the man whose hand was withered, “Stand up.”
4 А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“Вони ж мовчали.
He said to them, “Is it lawful on the Sabbath day to do good or to do harm? To save a life or to kill?” But they were silent.
5 І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“І той простяг, — і рука йому стала здорова!
When he had looked around at them with anger, being grieved at the hardening of their hearts, he said to the man, “Stretch out your hand.” He stretched it out, and his hand was restored as healthy as the other.
6 Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами раду зробили на Нього, — як Його погубити.
The Pharisees went out, and immediately conspired with the Herodians against him, how they might destroy him.
7 А Ісус із Своїми у́чнями вийшов над море. І на́товп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї,
Jesus withdrew to the sea with his disciples; and a great multitude followed him from Galilee, from Judea,
8 і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього.
from Jerusalem, from Idumaea, beyond the Jordan, and those from around Tyre and Sidon. A great multitude, hearing what great things he did, came to him.
9 І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись.
He spoke to his disciples that a little boat should stay near him because of the crowd, so that they wouldn’t press on him.
10 Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись.
For he had healed many, so that as many as had diseases pressed on him that they might touch him.
11 І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“
The unclean spirits, whenever they saw him, fell down before him and cried, “You are the Son of God!”
12 А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли.
He sternly warned them that they should not make him known.
13 І Він вийшов на го́ру, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.
He went up into the mountain and called to himself those whom he wanted, and they went to him.
14 І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх,
He appointed twelve, that they might be with him, and that he might send them out to preach
15 і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів.
and to have authority to heal sicknesses and to cast out demons:
16 І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро,
Simon (to whom he gave the name Peter);
17 і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“,
James the son of Zebedee; and John, the brother of James, (whom he called Boanerges, which means, Sons of Thunder);
18 і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та
Andrew; Philip; Bartholomew; Matthew; Thomas; James, the son of Alphaeus; Thaddaeus; Simon the Zealot;
19 та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його.
and Judas Iscariot, who also betrayed him. Then he came into a house.
20 І приходять до дому вони. І знову зібралось наро́ду, що вони не могли навіть хліба з'їсти.
The multitude came together again, so that they could not so much as eat bread.
21 І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий.
When his friends heard it, they went out to seize him; for they said, “He is insane.”
22 А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів.
The scribes who came down from Jerusalem said, “He has Beelzebul,” and, “By the prince of the demons he casts out the demons.”
23 І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти?
He summoned them and said to them in parables, “How can Satan cast out Satan?
24 І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство.
If a kingdom is divided against itself, that kingdom cannot stand.
25 І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім.
If a house is divided against itself, that house cannot stand.
26 І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине.
If Satan has risen up against himself, and is divided, he can’t stand, but has an end.
27 Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його.
But no one can enter into the house of the strong man to plunder unless he first binds the strong man; then he will plunder his house.
28 Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали.
“Most certainly I tell you, all sins of the descendants of man will be forgiven, including their blasphemies with which they may blaspheme;
30 Бож казали вони: „Він духа нечистого має“.
—because they said, “He has an unclean spirit.”
31 І поприхо́дили мати Його та брати Його, і, о́сторонь ставши, послали до Нього і Його виклика́ли.
His mother and his brothers came, and standing outside, they sent to him, calling him.
32 А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“.
A multitude was sitting around him, and they told him, “Behold, your mother, your brothers, and your sisters are outside looking for you.”
33 А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“
He answered them, “Who are my mother and my brothers?”
34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої!
Looking around at those who sat around him, he said, “Behold, my mother and my brothers!
35 Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“.
For whoever does the will of God is my brother, my sister, and mother.”
