Від Марка 4
1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.
И опять начал учить при море; и собралось к Нему множество народа, так что Он вошел в лодку и сидел на море, а весь народ был на земле, у моря.
2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:
И учил их притчами много, и в учении Своем говорил им:
3 „Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.
слушайте: вот, вышел сеятель сеять;
4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.
и, когда сеял, случилось, что иное упало при дороге, и налетели птицы и поклевали то.
5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;
Иное упало на каменистое место, где немного было земли, и скоро взошло, потому что земля была неглубока;
6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.
когда же взошло солнце, увяло и, как не имело корня, засохло.
7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.
Иное упало в терние, и терние выросло, и заглушило семя, и оно не дало плода.
8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз “.
И иное упало на добрую землю и дало плод, который взошел и вырос, и принесло иное тридцать, иное шестьдесят, и иное сто.
9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
И сказал им: кто имеет уши слышать, да слышит!
10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.
Когда же остался без народа, окружающие Его, вместе с двенадцатью, спросили Его о притче.
11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,
И сказал им: вам дано знать тайны Царствия Божия, а тем внешним все бывает в притчах;
12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“
так что они своими глазами смотрят, и не видят; своими ушами слышат, и не разумеют, да не обратятся, и прощены будут им грехи.
13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!
И говорит им: не понимаете этой притчи? Как же вам уразуметь все притчи?
14 Сіяч сіє слово.
Сеятель слово сеет.
15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.
Посеянное при дороге означает тех, в которых сеется слово, но к которым, когда услышат, тотчас приходит сатана и похищает слово, посеянное в сердцах их.
16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,
Подобным образом и посеянное на каменистом месте означает тех, которые, когда услышат слово, тотчас с радостью принимают его,
17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.
но не имеют в себе корня и непостоянны; потом, когда настанет скорбь или гонение за слово, тотчас соблазняются.
18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,
Посеянное в тернии означает слышащих слово,
19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає. (aiōn g165)
но в которых заботы века сего, обольщение богатством и другие пожелания, входя в них, заглушают слово, и оно бывает без плода. (aiōn g165)
20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз “.
А посеянное на доброй земле означает тех, которые слушают слово и принимают, и приносят плод, один в тридцать, другой в шестьдесят, иной во сто крат.
21 І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?
И сказал им: для того ли приносится свеча, чтобы поставить ее под сосуд или под кровать? не для того ли, чтобы поставить ее на подсвечнике?
22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.
Нет ничего тайного, что не сделалось бы явным, и ничего не бывает потаенного, что не вышло бы наружу.
23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
Если кто имеет уши слышать, да слышит!
24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.
И сказал им: замечайте, что слышите: какою мерою мерите, такою отмерено будет вам и прибавлено будет вам, слушающим.
25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.
Ибо кто имеет, тому дано будет, а кто не имеет, у того отнимется и то, что имеет.
26 І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,
И сказал: Царствие Божие подобно тому, как если человек бросит семя в землю,
27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.
и спит, и встает ночью и днем; и как семя всходит и растет, не знает он,
28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.
ибо земля сама собою производит сперва зелень, потом колос, потом полное зерно в колосе.
29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.
Когда же созреет плод, немедленно посылает серп, потому что настала жатва.
30 І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?
И сказал: чему уподобим Царствие Божие? или какою притчею изобразим его?
31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.
Оно - как зерно горчичное, которое, когда сеется в землю, есть меньше всех семян на земле;
32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.
а когда посеяно, всходит и становится больше всех злаков, и пускает большие ветви, так что под тенью его могут укрываться птицы небесные.
33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.
И таковыми многими притчами проповедывал им слово, сколько они могли слышать.
34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.
Без притчи же не говорил им, а ученикам наедине изъяснял все.
35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.
Вечером того дня сказал им: переправимся на ту сторону.
36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.
И они, отпустив народ, взяли Его с собою, как Он был в лодке; с Ним были и другие лодки.
37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!
И поднялась великая буря; волны били в лодку, так что она уже наполнялась водою.
38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“
А Он спал на корме на возглавии. Его будят и говорят Ему: Учитель! неужели Тебе нужды нет, что мы погибаем?
39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“І стих вітер, — і тиша велика настала.
И, встав, Он запретил ветру и сказал морю: умолкни, перестань. И ветер утих, и сделалась великая тишина.
40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“
И сказал им: что вы так боязливы? как у вас нет веры?
41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“
И убоялись страхом великим и говорили между собою: кто же Сей, что и ветер и море повинуются Ему?
