Від Марка 3
1 І Він зно́ву до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку.
И пришел опять в синагогу; там был человек, имевший иссохшую руку.
2 І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить.
И наблюдали за Ним, не исцелит ли его в субботу, чтобы обвинить Его.
3 І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“
Он же говорит человеку, имевшему иссохшую руку: стань на средину.
4 А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“Вони ж мовчали.
А им говорит: должно ли в субботу добро делать, или зло делать? душу спасти, или погубить? Но они молчали.
5 І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“І той простяг, — і рука йому стала здорова!
И, воззрев на них с гневом, скорбя об ожесточении сердец их, говорит тому человеку: протяни руку твою. Он протянул, и стала рука его здорова, как другая.
6 Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами раду зробили на Нього, — як Його погубити.
Фарисеи, выйдя, немедленно составили с иродианами совещание против Него, как бы погубить Его.
7 А Ісус із Своїми у́чнями вийшов над море. І на́товп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї,
Но Иисус с учениками Своими удалился к морю; и за Ним последовало множество народа из Галилеи, Иудеи,
8 і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього.
Иерусалима, Идумеи и из-за Иордана. И живущие в окрестностях Тира и Сидона, услышав, что Он делал, шли к Нему в великом множестве.
9 І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись.
И сказал ученикам Своим, чтобы готова была для Него лодка по причине многолюдства, дабы не теснили Его.
10 Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись.
Ибо многих Он исцелил, так что имевшие язвы бросались к Нему, чтобы коснуться Его.
11 І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“
И духи нечистые, когда видели Его, падали пред Ним и кричали: Ты Сын Божий.
12 А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли.
Но Он строго запрещал им, чтобы не делали Его известным.
13 І Він вийшов на го́ру, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.
Потом взошел на гору и позвал к Себе, кого Сам хотел; и пришли к Нему.
14 І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх,
И поставил из них двенадцать, чтобы с Ним были и чтобы посылать их на проповедь,
15 і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів.
и чтобы они имели власть исцелять от болезней и изгонять бесов;
16 І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро,
поставил Симона, нарекши ему имя Петр,
17 і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“,
Иакова Зеведеева и Иоанна, брата Иакова, нарекши им имена Воанергес, то есть “сыны громовы”,
18 і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та
Андрея, Филиппа, Варфоломея, Матфея, Фому, Иакова Алфеева, Фаддея, Симона Кананита
19 та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його.
и Иуду Искариотского, который и предал Его.
20 І приходять до дому вони. І знову зібралось наро́ду, що вони не могли навіть хліба з'їсти.
Приходят в дом; и опять сходится народ, так что им невозможно было и хлеба есть.
21 І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий.
И, услышав, ближние Его пошли взять Его, ибо говорили, что Он вышел из себя.
22 А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів.
А книжники, пришедшие из Иерусалима, говорили, что Он имеет в Себе веельзевула и что изгоняет бесов силою бесовского князя.
23 І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти?
И, призвав их, говорил им притчами: как может сатана изгонять сатану?
24 І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство.
Если царство разделится само в себе, не может устоять царство то;
25 І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім.
и если дом разделится сам в себе, не может устоять дом тот;
26 І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине.
и если сатана восстал на самого себя и разделился, не может устоять, но пришел конец его.
27 Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його.
Никто, войдя в дом сильного, не может расхитить вещей его, если прежде не свяжет сильного, и тогда расхитит дом его.
28 Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали.
Истинно говорю вам: будут прощены сынам человеческим все грехи и хуления, какими бы ни хулили;
30 Бож казали вони: „Він духа нечистого має“.
Сие сказал Он, потому что говорили: в Нем нечистый дух.
31 І поприхо́дили мати Його та брати Його, і, о́сторонь ставши, послали до Нього і Його виклика́ли.
И пришли Матерь и братья Его и, стоя вне дома, послали к Нему звать Его.
32 А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“.
Около Него сидел народ. И сказали Ему: вот, Матерь Твоя и братья Твои и сестры Твои, вне дома, спрашивают тебя.
33 А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“
И отвечал им: кто матерь Моя и братья Мои?
34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої!
И обозрев сидящих вокруг Себя, говорит: вот матерь Моя и братья Мои;
35 Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“.
ибо кто будет исполнять волю Божию, тот Мне брат, и сестра, и матерь
