Від Марка 3
1 І Він зно́ву до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку.
Volvió a entrar en la sinagoga, y allí había un hombre que tenía la mano seca.
2 І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить.
Le vigilaban para ver si le curaba en día de sábado, a fin de acusarle.
3 І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“
Dijo al hombre que tenía la mano seca: “Levántate”.
4 А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“Вони ж мовчали.
Les dijo: “¿Es lícito en día de sábado hacer el bien o el mal? ¿Salvar una vida o matar?” Pero ellos guardaron silencio.
5 І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“І той простяг, — і рука йому стала здорова!
Cuando los miró con ira, apenado por el endurecimiento de sus corazones, dijo al hombre: “Extiende tu mano”. La extendió, y su mano quedó tan sana como la otra.
6 Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами раду зробили на Нього, — як Його погубити.
Los fariseos salieron y enseguida conspiraron con los herodianos contra él para destruirlo.
7 А Ісус із Своїми у́чнями вийшов над море. І на́товп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї,
Jesús se retiró al mar con sus discípulos; y le siguió una gran multitud de Galilea, de Judea,
8 і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього.
de Jerusalén, de Idumea, del otro lado del Jordán, y los de los alrededores de Tiro y Sidón. Una gran multitud, al oír las grandes cosas que hacía, se acercó a él.
9 І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись.
Él dijo a sus discípulos que, a causa de la muchedumbre, le tuvieran cerca de él una pequeña barca, para que no le presionaran.
10 Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись.
Porque había curado a muchos, de modo que todos los que tenían enfermedades le apretaban para tocarle.
11 І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“
Los espíritus inmundos, al verlo, se postraron ante él y gritaron: “¡Tú eres el Hijo de Dios!”
12 А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли.
Él les advertía con severidad que no debían darlo a conocer.
13 І Він вийшов на го́ру, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.
Subió al monte y llamó a los que quería, y ellos fueron a él.
14 І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх,
Nombró a doce, para que estuvieran con él, y para enviarlos a predicar
15 і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів.
y a tener autoridad para sanar enfermedades y expulsar demonios:
16 І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро,
Simón (al que dio el nombre de Pedro);
17 і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“,
Santiago, hijo de Zebedeo; y Juan, hermano de Santiago, (al que llamó Boanerges, que significa, Hijos del Trueno);
18 і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та
Andrés; Felipe; Bartolomé; Mateo; Tomás; Santiago, hijo de Alfeo; Tadeo; Simón el Zelote;
19 та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його.
y Judas Iscariote, que también lo traicionó. Entonces entró en una casa.
20 І приходять до дому вони. І знову зібралось наро́ду, що вони не могли навіть хліба з'їсти.
La multitud se reunió de nuevo, de modo que no podían ni comer pan.
21 І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий.
Cuando lo oyeron sus amigos, salieron a prenderlo, porque decían: “Está loco”.
22 А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів.
Los escribas que bajaron de Jerusalén decían: “Tiene a Beelzebul”, y “Por el príncipe de los demonios expulsa a los demonios”.
23 І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти?
Los convocó y les dijo en parábolas: “¿Cómo puede Satanás expulsar a Satanás?
24 І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство.
Si un reino está dividido contra sí mismo, ese reino no puede permanecer.
25 І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім.
Si una casa está dividida contra sí misma, esa casa no puede permanecer.
26 І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине.
Si Satanás se ha levantado contra sí mismo y está dividido, no puede mantenerse en pie, sino que tiene un fin.
27 Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його.
Pero nadie puede entrar en la casa del hombre fuerte para saquear, si antes no ata al hombre fuerte; entonces saqueará su casa.
28 Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали.
“Ciertamente os digo que todos los pecados de los descendientes del hombre serán perdonados, incluso las blasfemias con las que puedan blasfemar;
30 Бож казали вони: „Він духа нечистого має“.
— porque dijeron: “Tiene un espíritu impuro”.
31 І поприхо́дили мати Його та брати Його, і, о́сторонь ставши, послали до Нього і Його виклика́ли.
Llegaron su madre y sus hermanos y, estando fuera, le mandaron llamar.
32 А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“.
Una multitud estaba sentada a su alrededor, y le dijeron: “Mira, tu madre, tus hermanos y tus hermanas están afuera buscándote”.
33 А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“
Él les respondió: “¿Quiénes son mi madre y mis hermanos?”
34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої!
Mirando a los que estaban sentados a su alrededor, dijo: “¡Mira, mi madre y mis hermanos!
35 Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“.
Porque todo el que hace la voluntad de Dios es mi hermano, mi hermana y mi madre”.
