Від Марка 15
1 А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
And anone in ye dawnynge the hye prestes helde counsell wt ye elders and ye scribes and ye whoole cogregacion and bounde Iesus and ledde him awaye and delivered him to Pilate.
2 А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
And Pilate axed him: arte thou the kynge of the Iewes? And he answered and sayde vnto him: thou sayest it.
3 А первосвященики мі́цно Його винува́тили.
And the hye prestes accused him of many thinges.
4 Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
Wherfore Pilate axed him agayne sayinge: Answerest thou nothinge? Beholde how many thinges they lay vnto thy charge.
5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
Iesus yet answered never aworde so that Pilate merveled.
6 На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
At that feast Pilate was wont to delivre at their pleasure a presoner: whomsoever they wolde desyre.
7 Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
And ther was one named Barrabas which laye bounde with the that made insurreccion and in the insurreccion comitted murther.
8 Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
And ye people called vnto him and began to desyre accordinge as he had ever done vnto them.
9 Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
Pylate answered them and sayd: Will ye that I lowse vnto you the kynge of the Iewes?
10 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
For he knewe that the hye Prestes had delyvered him of envy.
11 А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
But the hye prestes had moved the people that he shuld rather delyvre Barrabas vnto them.
12 Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
And Pylate answered agayne and sayd vnto the: What will ye then that I do wt him whom ye call ye kynge of ye Iewes?
13 Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“
And they cryed agayne: crucifie him.
14 Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
Pylate sayde vnto them: What evell hath he done? And they cryed ye moore fervently: crucifie him.
15 Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
And so Pylate willinge to content the people lowsed them Barrabas and delyvered Iesus when he had scourged him for to be crucified.
16 Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
And the souddeers ledde him awaye into ye commen hall and called togedder the whoole multitude
17 І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
and they clothed him with purple and they platted a croune of thornes and crouned him with all
18 І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
and beganne to salute him. Hayle kynge of the Iewes.
19 І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
And they smoote him on the heed wt a rede and spat apon him and kneled doune and worsheped him.
20 І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
And when they had moocked him they toke the purple of him and put his awne cloothes on him and ledde him oute to crucifie him.
21 І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
And they compelled one that passed by called Symon of Cyrene (which cam oute of the felde and was father of Alexander and Rufus) to beare his crosse.
22 І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
And they brought him to a place named Golgotha (which is by interpretacion the place of deed mens scoulles)
23 І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
and they gave him to drinke wyne myngled with myrte but he receaved it not.
24 І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
And when they had crucified him they parted his garmentes castinge loottes for them what every man shulde have.
25 Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.
And it was aboute ye thyrde houre and they crucified him.
26 І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
And the tytle of his cause was wrytten: The kynge of the Iewes.
27 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
And they crucified with him two theves: the one on the ryght honde and the other on his lyfte.
28 І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
And the scripture was fulfilled which sayeth: he was counted amonge the wicked.
29 А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
And they that went by rayled on him: waggynge their heedes and sayinge: A wretche that destroyest the temple and byldest it in thre dayes:
30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“
save thy sylfe and come doune from the crosse.
31 Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
Lyke wyse also mocked him ye hye preestes amonge them selves with the scribes and sayde: He saved other men him sylfe he cannot save.
32 Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
Let Christ the kynge of Israel now descende from the crosse that we maye se and beleve. And they that were crucified with him checked him also.
33 А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
And when the sixte houre was come darknes aroose over all the erth vntyll ye nynthe houre.
34 О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
And at the nynthe houre Iesus cryed with a loude voyce sayinge: Eloi Eloi lamaasbathani which is yf it be interpreted: my God my God why hast thou forsaken me?
35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
And some of them that stode by when they hearde yt sayde: beholde he calleth for Helyas
36 А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
And one ran and filled a sponge full of veneger and put it on a rede and gave him to drinke sayinge: let him alone let vs se whether Helyas will come and take him doune.
37 А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!
But Iesus cryed with aloude voyce and gave vp the gooste.
38 І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
And the vayle of the temple dyd rent in two peces from the toppe to the boottome.
39 А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
And when the Centurion which stode before him sawe that he so cryed and gave vp the gooste he sayd: truly this man was the sonne of God.
40 Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
Ther were also wemen a good waye of beholdinge him: amonge whom was Mary Magdalen and Mary the mother of Iames the lytle and of Ioses and Mary Salome
41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
which also when he was in Galile folowed him and ministred vnto him and many other wemen which came vp with him to Hierusalem.
42 А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
And now when nyght was come (because it was ye even that goeth before ye saboth)
43 прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
Ioseph of Arimathia a noble councelour which also loked for ye kyngdome of God came and went in booldly vnto Pylate and begged ye boddy of Iesu.
44 А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
And Pylate merveled that he was alredy deed and called vnto him ye Centurion and axed of him whether he had bene eny whyle deed.
45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
And when he knewe the trueth of the Centurion he gave ye body to Ioseph.
46 А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.
And he bought a lynnen cloothe and toke him doune and wrapped him in ye lynnen cloothe and layde him in a tombe yt was hewen oute of ye rocke and rolled a stone vnto the doze of the sepulcre.
47 Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.
And Mary Magdalen and Mary Ioses beheld where he was layde.
