Від Марка 15
1 А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
And, straightway, early, when they had made, a council, the High-priest, with the Elders, and Scribes, and all the High-council, binding Jesus, led him away, and delivered him up unto Pilate.
2 А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
And Pilate questioned him—Art, thou, the king of the Jews? And, he, answering him, saith—Thou, sayest.
3 А первосвященики мі́цно Його винува́тили.
And the High-priests began to accuse him, of many things.
4 Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
And, Pilate, again, was questioning him, [saying]—Answerest thou, nothing? See! of how many things, they are accusing thee!
5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
But, Jesus, no further, answered, anything, so that Pilate began to marvel.
6 На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
Now, at feast time, he was wont to release unto them one prisoner, whom they were claiming.
7 Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
And there was the so-called Barabbas, with the rebels, bound, even with them who, in the rebellion, had committed, murder.
8 Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
And, going up, the multitude began to be claiming—according as he was wont to do for them.
9 Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
But, Pilate, answered them, saying—Will ye, I release unto you, the King of the Jews?
10 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
For he was getting to know that, for envy, had [the High-priests] delivered him up.
11 А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
But, the High-priests, stirred up the multitude, that, rather Barabbas, he should release unto them.
12 Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
But, Pilate, again answering, was saying unto them—What then shall I do with him whom ye call, the King of the Jews?
13 Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“
And, they, again, cried out—Crucify him!
14 Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
But, Pilate, was saying unto them—Why! what, evil, hath he done? And, they, vehemently, cried out—Crucify him!
15 Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
And Pilate, being minded to do what would satisfy, the multitude, released unto them Barabbas, and delivered up Jesus, having scourged him, that he should be crucified.
16 Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
And, the soldiers, led him away, inside the court, which is a judgment-hall, —and called together the whole band;
17 І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
and they array him in purple, and set upon him, when they have plaited it; a crown of thorns, —
18 І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
and began to be saluting him—Joy to thee! King of the Jews!
19 І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
and were striking him on the head with a reed, and were spitting at him, —and, bowing their knees, were doing him homage.
20 І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
And, when they had mocked him, they put off him, the purple, and put on him, his own garments. And they lead him forth, that they may crucify him.
21 І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
And they impress a certain passer-by, Simon a Cyrenian, coming from a field, the father of Alexander and Rufus, —that he may carry his cross.
22 І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
And they bring him unto the Golgotha place, which is, being translated, Skull-place.
23 І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
And they would have given him, myrrhed wine, —who, however, received it not.
24 І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
And they crucify him, and part asunder his garments, casting a lot upon them—who should have anything.
25 Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.
And it was the third hour, and they crucified him.
26 І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
And the inscription of his accusation, had been inscribed—THE KING OF THE JEWS.
27 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
And, with him, they crucify, two robbers, one on his right hand, and one on his left.
28 І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
29 А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
And, the passers-by, were reviling him, shaking their heads, and saying—Aha! thou who wast pulling down the shrine, and building one in three days!
30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“
Save thyself, —coming down from the cross.
31 Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
Likewise, the High-priests also, mocking one to another, with the Scribes, were saying—Others, he saved, himself, he cannot save!
32 Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
The Christ, the King of Israel—let him come down now from the cross, that we may see and believe. And, they who had been crucified with him, were casting it in his teeth.
33 А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
And, when it was the sixth hour, darkness, came on all the land—until the ninth hour;
34 О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
and, at the ninth hour, Jesus, uttered a cry, with a loud voice—Eloi! Eloi! lama sabachthanei? which is, being translated—My God! [My God!] to what end, didst thou forsake me?
35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
And, some of the by-standers, having heard, were saying—See! Elijah, he calleth!
36 А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
And one, running, filled a sponge with vinegar, and, putting it about a reed, was giving him to drink, saying—Stay! let us see whether Elijah is coming, to take him down!
37 А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!
But, Jesus, sending out a loud voice, ceased to breathe.
38 І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
And, the veil of the Temple, was rent into two, from top to bottom.
39 А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
Now the centurion, who was standing near, out over against him, seeing, that, thus, he ceased to breathe, said—Truly, this man, was God’s son!
40 Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
And there were, women also, from afar, looking on, —among whom were both Mary the Magdalene, and Mary the mother of James the Little and Joses, and Salome;
41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
who, when he was in Galilee, used to follow him, and minister unto him, —and many other women, who had come up with him unto Jerusalem.
42 А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
And evening, already, having begun, since it was a preparation, that is, the eve of a Sabbath,
43 прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
Joseph of Arimathaea, a noble counsellor, who, also himself, was awaiting the kingdom of God, came; and, venturing, went in unto Pilate, and claimed the body of Jesus.
44 А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
But, Pilate, wondered whether, already, he was dead; and, calling near the centurion, questioned him—whether he had, already, died.
45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
And, getting to know from the centurion, he presented the corpse unto Joseph.
46 А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.
And, buying a fine Indian cloth, he took him down, and wrapped him about with the cloth, and laid him in a tomb, which had been hewn out of a rock, —and rolled near a stone upon the door of the tomb.
47 Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.
Now, Mary the Magdalene, and Mary the mother of Joses, were viewing how he had been laid.
