Від Луки 1
1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
Seeing, indeed, that, many, had taken in hand to re-arrange for themselves a narrative, concerning the facts which have been fully confirmed amongst us, —
2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
according as they who from the beginning became eye-witnesses and attendants of the Word delivered them unto us,
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
it seemed good, even to me, having closely traced from the outset all things accurately, to write unto thee, in order, most excellent Theophilus:
4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
that, as touching the matters which thou hadst been taught by word of mouth, thou mightest obtain full knowledge, of the certainty.
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
It came to pass, in the days of Herod, king of Judaea, that there was a certain priest, by name Zachariah, of the daily course of Abia; and that he had a wife of the daughters of Aaron, and, her name, was Elizabeth.
6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
Now they were both righteous before God, walking in all the commandments and righteous appointments of the Lord, blameless;
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
and they had no child, inasmuch as Elizabeth was barren, and, both, had become, advanced in their days.
8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
But it came to pass, as he was doing priestly service in the order of his daily course, before God,
9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
according to the custom of his priesthood, it fell to his lot to offer incense, entering into the Temple of the Lord;
10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
and, all the throng of the people, was praying outside, at the hour of the incense offering.
11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
And there appeared unto him a messenger of the Lord, standing on the right hand of the altar of incense;
12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
and Zachariah was troubled when he beheld, and, fear, fell upon him.
13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
But the messenger said unto him—Do not fear, Zachariah! Inasmuch as thy supplication hath been hearkened to, —and, thy wife Elizabeth, shall bring forth a son to thee, and thou shalt call his name, John;
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
And there shall be joy to thee and exulting, and, many, over his birth, shall rejoice;
15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
For he shall be great before the Lord, and, wine and strong drink, in nowise may he drink, and, with Holy Spirit, shall he be filled, already, from his mother’s womb;
16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
And, many of the Sons of Israel, shall he turn towards the Lord their God;
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
And, he, shall go before him, in the spirit and power of Elijah, —To turn the hearts of fathers unto children, and the unyielding, into the prudence of the righteous, and to prepare, for the Lord, a people made ready.
18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
And Zachariah said unto the messenger—Whereby, shall I know this? for, I, am, aged, and, my wife, advanced in her days.
19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
And the messenger, answering, said unto him—I, am Gabriel, —he that standeth near before God; and have been sent forth to speak unto thee, and to deliver the joyful message unto thee, as touching these things.
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
And lo! thou shalt be silent, and not able to speak until the day when these things shall come to pass; because thou didst not believe in my words, —the which shall be fulfilled for their season.
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
And the people were expecting Zachariah, and began to marvel that he should tarry in the Temple;
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
and when he came forth he was not able to speak unto them, and they perceived that, a vision, he had seen in the Temple, —and, he, continued making signs unto them, and remained dumb.
23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
And it came to pass, when the days of his public ministration were fulfilled, that he departed unto his house.
24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
And, after these days, Elizabeth his wife conceived, and she disguised herself five months, saying—
25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
Thus, for me, hath the Lord wrought, —in the days in which he looked upon me, to take away my reproach among men.
26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
Now, in the sixth month, was the messenger Gabriel sent forth from God, into a city of Galilee, the name of which was Nazareth, —
27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
unto a virgin, betrothed to a man whose name was Joseph, of the house of David; and, the name of the virgin, was, Mary;
28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
and entering in unto her, he said—Joy to thee, favoured one! The Lord, be with thee!
29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
And, she, at the word, was greatly troubled, and began to deliberate, of what kind, this salutation, might be.
30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
And the messenger said unto her—Do not fear, Mary, for thou hast found favour with God, —
31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
And lo! thou shalt conceive in thy womb, and bring forth a son, and shalt call his name, Jesus:
32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
the same, shall be great, and, Son of the Most High, shall be called, and the Lord God, will give unto him, the throne of David his father, —
And he shall reign over the house of Jacob, unto the ages, and, of his kingdom, there shall be, no end. (aiōn g165)
34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
But Mary said unto the messenger—How, shall this thing be, seeing that, a man, I know not?
35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
And answering, the messenger said unto her—The Holy Spirit, shall come upon thee, and, the power of the Most High, shall overshadow thee; wherefore, even that which is to be born, Holy, shall be called, Son of God.
36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
And lo! Elizabeth thy kinswoman, even she, hath conceived a son in, her old-age; —and, this month, is, the sixth, to her, the so-called barren one;
37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
Because no declaration from God, shall be void of power.
38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
And Mary said—Lo! the handmaid of the Lord! Might it come to pass unto me, according to thy declaration. And the messenger departed from her.
39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
And Mary, arising, in these days, journeyed into the hill country with haste, into a city of Judah, —
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
and entered into the house of Zachariah, and saluted Elizabeth.
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
And it came to pass that, as Elizabeth heard the salutation of Mary, the babe leapt in her womb, and Elizabeth was filled with Holy Spirit, —
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
and lifted up her voice with loud exclamation, and said—Blessed, art thou among women, and, blessed, is the fruit of thy womb;
43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
And, whence, to me is, this, That the mother of my Lord should come, unto me?
44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
For lo! as the sound of thy salutation came into mine ears, the babe in my womb, leapt in exultation.
45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
And, happy, is she who hath believed, that there shall be a perfecting of the things which have been spoken to her from the Lord!
46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
And Mary said—My soul doth magnify the Lord,
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
And my spirit hath exulted upon God my saviour;
48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
Because he hath looked upon the humbling of his handmaid; for lo! from the present time, all the generations, will pronounce me happy.
49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
Because he that is mighty hath done for me great things, and, holy, is his name;
50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
And his mercy is unto generations and generations, to them who revere him;
51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
He hath wrought strength with his arm, He hath scattered men arrogant in the intention of their heart;
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
He hath deposed potentates from thrones, and uplifted the lowly;
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
The hungry, hath he filled with good things, and, the wealthy, hath he sent empty away;
54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
He hath laid hold of Israel his servant, to be mindful of mercies:
According as he spake unto our fathers, —To Abraham, and to his seed, —Unto times age-abiding. (aiōn g165)
56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
And Mary abode with her about three months, and returned unto her house.
57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
And, to Elizabeth, was the time fulfilled, that she should be bringing forth, —and she gave birth to a son.
58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
And her neighbours and kinsfolk heard, that the Lord had magnified his mercy with her, and they were rejoicing with her.
59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
And it came to pass, on the eighth day, that they came to circumcise the child, and were calling it, after the name of its father, Zachariah.
60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
And his mother, answering, said—Nay! but he shall be called, John.
61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
And they said unto her—There is, no one from among thy kindred, who is called by this name!
62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
And they began making signs unto his father, as to what he might be wishing it to be called.
63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
And, asking for a small tablet, he wrote, saying—John, is his name! and they marvelled all.
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
And his mouth was opened instantly, and his tongue [loosed], and he began to speak, blessing, God.
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
And fear came upon all the neighbours themselves; and, throughout all the hill-country of Judaea, were all these matters being much talked of;
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
and all who heard laid [them] up in their hearts, saying—What then shall his child be? for, even the hand of the Lord, was with him.
67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
And, Zachariah his father, was filled with Holy Spirit, and prophesied, saying: —
68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
Blessed, be the Lord, the God of Israel! Because he hath visited and wrought redemption for his people,
69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
And hath raised up a horn of salvation for us, In the house of David his servant:
According as he hath spoken by mouth of his holy ancient prophets, — (aiōn g165)
71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
Of salvation from among our foes, and out of the hand of all them that hate us:
72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
To perform mercy with our fathers, and to be mindful of his holy covenant, —
73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
The oath which he sware unto Abraham our father, To grant us,
74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
without fear, from the hand of enemies rescued, to be rendering divine service unto him,
75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
in lovingkindness and righteousness before him, all our days.
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
And, even thou, child, prophet of the Most High, shalt be called, —for thou shall march on before the Lord, to prepare his ways,
77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
Giving a knowledge of salvation unto his people, by a remission of their sins.
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
Because of the yearning compassion of the mercy of our God, wherein shall visit us a day-dawn from on high, —
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
To shine on them who, in the darkness and shade of death, are sitting, to guide our feet into a way of peace.
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
And, the child, went on growing, and being strengthened in spirit, and was in the deserts, until the day he was pointed out unto Israel.
