Від Луки 7
1 А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м.
Après qu'il eut achevé de faire entendre au peuple tous ses discours, Jésus entra dans Capharnaüm.
2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав.
Or, un centurion avait un serviteur malade, qui allait mourir et il l'aimait beaucoup.
3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його.
Ayant entendu parler de Jésus, il lui députa quelques anciens d'entre les Juifs, pour le prier de venir guérir son serviteur.
4 Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому.
Ceux-ci étant arrivés vers Jésus, le prièrent avec grande instance, en disant: " Il mérite que vous fassiez cela pour lui;
5 Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“.
car il aime notre nation, et il a même bâti notre synagogue. "
6 І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою.
Jésus s'en alla donc avec eux. Il n'était plus loin de la maison, lorsque le centurion envoya quelques-uns de ses amis lui dire: " Seigneur, ne prenez pas tant de peine, car je ne suis pas digne que vous entriez sous mon toit;
7 Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.
aussi ne me suis-je pas même jugé digne de venir auprès de vous; mais dites un mot, et mon serviteur sera guéri.
8 Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“.
Car moi, qui suis soumis à des supérieurs, j'ai des soldats sous mes ordres, et je dis à l'un: Va, et il va; à un autre: Viens, et il vient; et à mon serviteur: Fais cela, et il le fait. "
9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“
Ce qu'ayant entendu, Jésus admira cet homme, et, se tournant vers la foule qui le suivait, il dit: " Je vous le dis, en vérité, en Israël même je n'ai pas trouvé une si grande foi. "
10 А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!
A leur retour dans la maison du centurion, les envoyés trouvèrent guéri le serviteur qui était malade.
11 І сталось, — насту́пного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наї́н, а з Ним ішли учні Його та багато наро́ду.
Quelques temps après, Jésus se rendait à une ville appelée Naïm; de nombreux disciples et une grande foule faisaient route avec lui.
12 І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.
Comme il arrivait près de la porte de la ville, il se trouva qu'on emportait un mort, fils unique de sa mère, et celle-ci était veuve, et beaucoup de gens de la ville l'accompagnaient.
13 Як Господь же побачив її, то змилосе́рдивсь над нею, і до неї промовив: „Не плач!“
Le Seigneur l'ayant vue, fut touché de compassion pour elle, et lui dit: " Ne pleurez pas. "
14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“
Et s'approchant, il toucha le cercueil, les porteurs s'étant arrêtés; puis il dit: " Jeune homme, je te le commande, lève-toi. "
15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.
Aussitôt le mort se leva sur son séant, et se mit à parler, et Jésus le rendit à sa mère.
16 А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“
Tous furent saisis de crainte, et ils glorifiaient Dieu en disant: " Un grand prophète a paru parmi nous, et Dieu a visité son peuple. "
17 І розійшлася ця чутка про Нього по ці́лій Юдеї, і по всій тій країні.
Et cette parole prononcée à son sujet se répandit dans toute la Judée et dans tout le pays d'alentour.
18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із у́чнів своїх,
Les disciples de Jean lui ayant rapporté toutes ces choses,
19 і послав їх до Господа з за́питом: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“
il en appela deux, et les envoya vers Jésus pour lui dire: " Etes-vous celui qui doit venir, ou devons-nous en attendre un autre? "
20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: „Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“
Etant donc venus à lui: " Jean-Baptiste, lui dirent-ils, nous a envoyés vers vous pour vous demander: Etes-vous celui qui doit venir, ou devons-nous en attendre un autre? "
21 А саме тоді багатьох уздоро́вив був Він від неду́гів і мук, і від ду́хів злих, і сліпим багатьо́м вернув зір.
— A ce moment même, Jésus guérit un grand nombre de personnes affligées par la maladie, les infirmités, ou les esprits malins, et accorda la vue à plusieurs aveugles. —
22 І промовив Ісус їм у відповідь: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: „Сліпі прозрівають“, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, „убогим звіщається Добра Нови́на“.
Puis il répondit aux envoyés: " Allez rapporter à Jean ce que vous avez vu et entendu: les aveugles voient, les boiteux marchent, les lépreux sont purifiés, les sourds entendent, les morts ressuscitent, les pauvres sont évangélisés.
23 І блаженний, хто через Мене споку́си не матиме!“
Heureux celui qui ne se scandalise pas en moi! "
24 А коли відійшли посланці́ Іванові, Він почав говорити про Івана наро́дові: „На що́ ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очере́т, що вітер гойда́є його?
Lorsque les envoyés de Jean furent partis, Jésus se mit à dire au peuple, au sujet de Jean: " Qu'êtes-vous allés voir au désert? Un roseau agité par le vent?
25 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царськи́х.
Qu'êtes-vous allés voir au désert? Un homme vêtu d'habits moelleux? Mais ceux qui portent des vêtements précieux et vivent dans les délices sont dans les palais royaux.
26 На що́ ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка.
Enfin qu'êtes-vous allés voir? Un prophète? Oui, je vous le dis, et plus qu'un prophète.
27 Це той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є!“
C'est de lui qu'il est écrit: J'envoie mon messager devant votre face, pour vous précéder et vous préparer la voie.
28 Кажу вам: Між наро́дженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього“.
Je vous le dis en effet, parmi les enfants des femmes, il n'y a pas de prophète plus grand que Jean-Baptiste; mais le plus petit dans le royaume de Dieu est plus grand que lui.
29 І всі люди, що слухали, і ми́тники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням.
Tout le peuple qui l'a entendu, et les publicains eux-mêmes, ont justifié Dieu, en se faisant baptiser du baptême de Jean,
30 А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.
tandis que les Pharisiens et les Docteurs de la Loi ont annulé le dessein de Dieu à leur égard, en ne se faisant pas baptiser par lui. "
31 І промовив Госпо́дь: „До кого ж уподо́блю людей цього роду? І до ко́го подібні вони?
" A qui donc, dit encore le Seigneur, comparerai-je les hommes de cette génération? A qui sont-ils semblables?
32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один о́дного кличуть та кажуть: „Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.
Ils sont semblables à des enfants assis dans la place publique, qui s'interpellent entre eux et se disent les uns aux autres: Nous vous avons joué de la flûte, et vous n'avez pas dansé; nous vous avons chanté des complaintes, et vous n'avez point pleuré.
33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: „Має він де́мона“.
Car Jean-Baptiste est venu, ne mangeant point de pain et ne buvant point de vin, et vous dites: Il est possédé du démon.
34 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, а ви кажете: „Чоловік Цей ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“.
Le Fils de l'homme est venu mangeant et buvant, et vous dites: C'est un homme de bonne chère et un buveur, un ami des publicains et des gens de mauvaise vie.
35 І ви́правдалася мудрість усіма́ своїми діла́ми“.
Mais la Sagesse a été justifiée par tous ses enfants. "
36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.
Un Pharisien ayant prié Jésus de manger avec lui, il entra dans sa maison et se mit à table.
37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, аляба́строву пляшечку мира принесла,
Et voici qu'une femme qui menait dans la ville une vie déréglée, ayant su qu'il était à table dans la maison du Pharisien, apporta un vase d'albâtre plein de parfum;
38 і, припавши до ніг Його зза́ду, плачучи́, почала обливати слізьми́ Йому ноги, і воло́ссям своїм витирала, но́ги Йому цілувала та миром масти́ла.
et se tenant derrière lui, à ses pieds, tout en pleurs, elle se mit à les arroser de ses larmes et à les essuyer avec les cheveux de sa tête, et elle les baisait et les oignait de parfum.
39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“
A cette vue, le Pharisien qui l'avait invité, dit en lui-même: " Si cet homme était prophète, il saurait qui et de quelle espèce est la femme qui le touche, et que c'est une pécheresse. "
40 І озвався Ісус та й говорить до нього: „Маю, Си́моне, дещо сказати тобі“. А той відказав: „Кажи, Учителю“.
Alors prenant la parole, Jésus lui dit: " Simon, j'ai quelque chose à te dire. " — " Maître, parlez ", dit-il. —
41 І промовив Ісус: „Були два боржники́ в одно́го віри́теля; один був винен п'ятсо́т динаріїв, а другий — п'ятдеся́т.
" Un créancier avait deux débiteurs; l'un devait cinq cents deniers et l'autre cinquante.
42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обо́м. Скажи ж, котри́й із них більше полюбить його?“
Comme ils n'avaient pas de quoi payer leur dette, il en fit grâce à tous deux. Lequel donc l'aimera davantage? "
43 Відповів Си́мон, говорячи: „Ду́маю, — той, кому більше простив“. І сказав Він йому: „Розсудив ти правдиво“.
Simon répondit: " Celui, je pense, auquel il a fait grâce de la plus forte somme. " Jésus lui dit: " Tu as bien jugé. "
44 І, оберну́вшись до жінки, Він промовив до Си́мона: „Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропи́ла слізьми́ Мої ноги й обтерла воло́ссям своїм.
Et, se tournant vers la femme, il dit à Simon: " Vois-tu cette femme? Je suis entré dans ta maison, et tu n'as pas versé d'eau sur mes pieds; mais elle, elle les a mouillés de ses larmes, et les a essuyés avec ses cheveux.
45 Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відко́ли ввійшов Я, Мої но́ги цілує невпинно.
Tu ne m'as point donné de baiser; mais elle, depuis que je suis entré, elle n'a cessé de me baiser les pieds.
46 Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром но́ги мої намастила.
Tu n'as pas oint ma tête d'huile, mais elle a oint mes pieds de parfum.
47 Ось тому говорю́ Я тобі: „Числе́нні гріхи її про́щені, бо багато вона полюбила. Кому́ ж мало прощається, такий мало любить“.
C'est pourquoi, je te le déclare, ses nombreux péchés lui sont pardonnés, parce qu'elle a beaucoup aimé; mais celui à qui l'on pardonne peu, aime peu. "
48 А до неї промовив: „Прощаються тобі гріхи!“
Puis il dit à la femme: " Tes péchés te sont pardonnés. "
49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“
Et ceux qui étaient à table avec lui se mirent à dire en eux-mêmes: " Qui est celui-ci qui remet même les péchés? "
50 А до жінки сказав Він: „Твоя віра спасла тебе, — іди з ми́ром собі!“
Mais Jésus dit à la femme: " Ta foi t'a sauvée, va en paix. "
