Від Луки 5
1 І сталось, як ти́снувся на́товп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаре́тського.
Xundaⱪ boldiki, u Ginnisarǝt kɵlining boyida turƣanda, halayiⱪ Hudaning sɵz-kalamini anglax üqün uning ǝtrapiƣa olixip ⱪistilixip turatti.
2 І Він побачив два чо́вни, що стояли край о́зера. А риба́лки, відійшовши від них, полоска́ли не́вода.
U kɵl boyida turƣan ikki kemini kɵrdi. Beliⱪqilar bolsa kemidin qüxüp, [ⱪirƣaⱪta] torlirini yuyuxuwatatti.
3 І Він увійшов до одно́го з човні́в, що був Си́монів, і просив, щоб він тро́хи відплив від землі. І Він сів, та й навчав наро́д із чо́вна.
U kemilǝrdin birigǝ, yǝni Simonningkigǝ qiⱪip, uningdin kemini ⱪirƣaⱪtin sǝl yiraⱪlitixni iltimas ⱪildi. Andin u kemidǝ olturup top-top halayiⱪⱪa tǝlim bǝrdi.
4 А коли перестав Він навчати, промовив до Си́мона: „Попливи на глибі́нь, — і закиньте на по́лов свій не́від“.
Sɵzi tügigǝndin keyin, u Simonƣa: — Kemini qongⱪurraⱪ yǝrgǝ ⱨǝydǝp berip, beliⱪlarni tutuxⱪa torliringlarni selinglar, — dedi.
5 А Си́мон сказав Йому в відповідь: „Наставнику, — цілу ніч ми працюва́ли, і не вловили нічо́го, — та за словом Твоїм укину не́вода“.
Simon uningƣa jawabǝn: — Ustaz, biz pütün keqiqǝ japa tartip ⱨeq nǝrsǝ tutalmiduⱪ. Biraⱪ sening sɵzüng bilǝn torni salsam salay, dedi.
6 А зробивши оце, вони бе́зліч риби набрали — і їхній не́від почав прорива́тись...
Ular xundaⱪ ⱪiliwidi, nurƣun beliⱪlar torƣa qüxti; tor sɵkülüxkǝ baxlidi.
7 І кива́ли вони до товаришів, що були в другім чо́вні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й напо́внили оби́два човни́, — аж стали вони потопа́ти.
Xuning bilǝn ular baxⱪa kemidiki xeriklirini yardǝmgǝ kelixkǝ ixarǝt ⱪilixti. Ular kelip, [beliⱪlarni] ikki kemigǝ liⱪ ⱪaqiliwidi, kemilǝr qɵküp ketǝy dǝp ⱪaldi.
8 А як Си́мон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: „Господи, — вийди від мене, бо я грішна люди́на!“
Simon Petrus bu ixni kɵrüp, Əysaning tizliri aldida yiⱪilip: — Mǝndin yiraⱪlaxⱪaysǝn, i Rǝb! Qünki mǝn gunaⱨkarmǝn! — dedi.
9 Бо від по́лову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був,
Qünki bunqǝ kɵp beliⱪ tutulƣanliⱪidin u wǝ uningƣa ⱨǝmraⱨ bolƣanlirini ⱨǝyranliⱪ basⱪanidi.
10 також Якова й Івана, синів Зеведе́євих, що були спільника́ми Си́мона. І сказав Ісус Си́монові: „Не лякайсь, — від цього ча́су ти будеш ловити людей!“
Wǝ Simonning xerikliri — Zǝbǝdiyning oƣulliri Yaⱪup bilǝn Yuⱨannamu ⱨǝm xundaⱪ ⱨǝyran ⱪaldi. Əmdi Əysa Simonƣa: — Ⱪorⱪmiƣin, buningdin keyin sǝn adǝm tutⱪuqi bolisǝn — dedi.
11 І вони повитяга́ли на землю човни́, покинули все, — та й пішли вслід за Ним.
Ular kemilǝrni ⱪirƣaⱪⱪa qiⱪirip, ⱨǝmmǝ nǝrsini taxlap ⱪoyup, uningƣa ǝgixip mangdi.
12 А як Він перебува́в в одно́му з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: „Господи, коли хочеш, — Ти можеш очи́стити мене!“
Xundaⱪ boldiki, u xǝⱨǝr-yezilarning biridǝ bolƣanda, mana xu yǝrdǝ, pütün bǝdinini mahaw besip kǝtkǝn bir adǝm bar idi; u Əysani kɵrüpla uning ayiƣiƣa ɵzini etip uningdin: — Tǝⱪsir, ǝgǝr sǝn halisang, meni saⱪaytip pak ⱪilalaysǝn! — dǝp yalwurdi.
13 А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: „Хо́чу, — будь чистий!“І зараз із нього проказа зійшла.
Əysa ⱪolini sozup uningƣa tǝgküzüp turup: — Halaymǝn, paklanƣin! — dewidi, bu adǝmning mahaw kesili dǝrⱨal uningdin kǝtti.
14 І звелів Він йому не казати ніко́му про це. „Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очи́щення, як Мойсей наказав, на сві́дчення їм“.
Əysa uningƣa: — Ⱨazir bu ixni ⱨeqkimgǝ eytma, bǝlki udul berip kaⱨinƣa ɵzüngni kɵrsitip, ularda bir guwaⱨliⱪ bolux üqün, Musa bu ixta ǝmr ⱪilƣandǝk ɵzüngning saⱪaytilƣining üqün bir [ⱪurbanliⱪni] sunƣin, — dedi.
15 А чутка про Нього ще більше пішла, і багато наро́ду прихо́дило слухати та вздоровлятись від Нього з неду́гів своїх.
Lekin u toƣrisidiki hǝwǝr tehimu tarⱪilip pur kǝtti; xuning bilǝn top-top hǝlⱪ uning sɵzini anglax wǝ ɵz aƣriⱪ-kesǝllirini saⱪaytixi üqün uning aldiƣa yiƣilip kelǝtti.
16 Він же відходив на місце самотнє й молився.
Ⱨalbuki, u pat-pat ulardin qekinip qɵllük yǝrlǝrgǝ berip dua ⱪilatti.
17 І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчи́телі, що посхо́дилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх,
Xu künlǝrning biridǝ xundaⱪ boldiki, u tǝlim beriwatⱪanda, yenida Pǝrisiylǝr wǝ Tǝwrat ǝⱨliliri olturatti. Ular Galiliyǝ, Yǝⱨudiyǝ ɵlkilirining ⱨǝrⱪaysi yeza-ⱪixlaⱪliri wǝ Yerusalemdin kǝlgǝnidi. Pǝrwǝrdigarning kesǝllǝrni saⱪaytix küq-ⱪudriti uningƣa yar boldi.
18 і ось люди на ложі прине́сли чоловіка, що розсла́блений був, і намагалися вне́сти його, і перед Ним покла́сти.
Xu pǝyttǝ, mana birⱪanqǝ kixi zǝmbilgǝ yatⱪuzulƣan bir palǝqni kɵtürüp kǝldi. Ular uni uning aldiƣa ǝkirixkǝ intilixti.
19 Не знайшовши ж кудою проне́сти його з-за наро́ду, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на сере́дину перед Ісуса.
Biraⱪ adǝmlǝrning toliliⱪidin kesǝlni ǝkirixkǝ amal tapalmay, ular ɵgzigǝ elip qiⱪip, ɵgzidiki kaⱨixlarni eqip, kesǝlni ɵyning iqigǝ zǝmbildǝ yatⱪan ⱨalda halayiⱪning otturisiƣa, Əysaning aldiƣa qüxürdi.
20 І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: „Чоловіче, прощаються тобі гріхі твої!“
U ularning ixǝnqini kɵrüp [palǝqkǝ]: — Buradǝr, gunaⱨliring kǝqürüm ⱪilindi! — dedi.
21 А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: „Хто ж Оцей, що богознева́гу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?“
Tǝwrat ustazliri bilǝn Pǝrisiylǝr kɵngülliridǝ: — Bundaⱪ kupurluⱪ sɵzligǝn bu adǝm kimdur?! Hudadin baxⱪa gunaⱨlarni kǝqürǝlǝydiƣan kim bar? — dǝp oylaxti.
22 Відчувши ж Ісус думки́ їхні, промовив у відповідь їм: „Що́ міркуєте ви в серцях ваших?
Biraⱪ Əysa ularning kɵnglidǝ ǝyib izdǝxlirini bilip yetip, jawabǝn: — Silǝr kɵnglünglarda nemixⱪa ǝyib izdǝysilǝr?
23 Що́ легше: сказати: „Прощаються тобі гріхи твої“, чи сказати: „Уставай та й ходи“?
«Gunaⱨliring kǝqürüm ⱪilindi!» deyix asanmu yaki «Ornungdin tur, mang!» deyixmu?
24 Але́ щоб ви знали, що Син Лю́дський має вла́ду на землі прощати гріхи́“, — тож каже Він розсла́бленому: „Кажу́ Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“
Əmma ⱨazir silǝrning Insan’oƣlining yǝr yüzidǝ gunaⱨlarni kǝqürüm ⱪilix ⱨoⱪuⱪiƣa igǝ ikǝnlikini bilixinglar üqün, — U palǝq kesǝlgǝ: — Sanga eytayki, ornungdin tur, ornungni yiƣixturup ɵyünggǝ ⱪayt! — dǝp buyrudi.
25 І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога.
Ⱨeliⱪi adǝm dǝrⱨal ularning aldida ornidin dǝs turup, ɵzi yatⱪan zǝmbilni elip, Hudani uluƣliƣiniqǝ ɵyigǝ ⱪaytti.
26 І всіх жах обгорнув, — і сла́вили Бога вони. І перепо́внились стра́хом, говорячи: „Дивні речі сьогодні ми бачили!“
Ⱨǝmmǝylǝnni dǝⱨxǝtlik ⱨǝyranliⱪ basti; ular Hudani uluƣlixip, ⱪorⱪunqⱪa qɵmgǝn ⱨalda: — Biz bügün tilsimat ixlarni kɵrduⱪ! — deyixti.
27 Після цього ж Він вийшов, і побачив ми́тника, на йме́ння Леві́я, що сидів на ми́тниці, та й промовив йому: „Іди за Мною!“
Bu ixlardin keyin, u yolƣa qiⱪip, Lawiy isimlik bir bajgirni kɵrdi. U baj yiƣidiƣan orunda olturatti. U uningƣa: — Manga ǝgǝxkin! — dedi.
28 І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним.
U ornidin turup, ⱨǝmmini taxlap, uningƣa ǝgǝxti.
29 І справив Леві́й у своїм домі велику гости́ну для Нього. І був на́товп великий ми́тників й інших, що сиділи з Ним при столі.
Lawiy ɵyidǝ uningƣa katta bir ziyapǝt bǝrdi. Ular bilǝn zor bir top bajgirlar wǝ baxⱪilarmu xu yǝrdǝ ⱨǝmdastihan bolƣanidi.
30 Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: „Чому́ з ми́тниками та із грішниками ви їсте́ та п'єте́?“
Biraⱪ Pǝrisiylǝr wǝ ularning eⱪimidiki Tǝwrat ustazliri ƣudungxup uning muhlisliriƣa: — Silǝr nemixⱪa bajgir wǝ gunaⱨkarlar bilǝn bir dastihanda yǝp-iqip olturisilǝr?! — dǝp aƣrinixti.
31 А Ісус відповів і промовив до них: „Лікаря не потребують здорові, а слабі.
Əysa ularƣa jawabǝn: — Saƣlam adǝmlǝr ǝmǝs, bǝlki kesǝl adǝmlǝr tewipⱪa moⱨtajdur.
32 Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покая́ння, а грішних“.
Mǝn ⱨǝⱪⱪaniylarni ǝmǝs, bǝlki gunaⱨkarlarni towiƣa qaⱪirƣili kǝldim, — dedi.
33 Вони ж відказали до Нього: „ Чому́ учні Іванові часто по́стять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють?“
Andin ular uningdin: — Nemixⱪa Yǝⱨyaning muhlisliri daim roza tutup dua-tilawǝt ⱪilidu, Pǝrisiylǝrning muhlislirimu xundaⱪ ⱪilidu, lekin sening muhlisliring yǝp-iqipla yüridiƣu! — dǝp soraxti.
34 Ісус же промовив до них: „Чи ж ви можете змусити, щоб по́стили гості весільні, поки з ними ще є молоди́й?
U ularƣa: — Toyi boluwatⱪan yigit toyda toy meⱨmanliri bilǝn ⱨǝmdastihan olturƣan qaƣda ularni roza tutⱪuzalamsilǝr?
35 Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити будуть тих днів“.
Əmma xu künlǝr keliduki, yigit ulardin elip ketilidu, ular xu künlǝrdǝ roza tutidu.
36 Розповів же і при́казку їм: „Ніхто ла́тки з одежі ново́ї в одежу стару не вставляє, а то подере́ й нову́, а латка з ново́ї старій не надасться.
U ularƣa bir tǝmsilmu kǝltürdi: — Ⱨeqkim yengi kɵnglǝktin yirtip, uni kona kɵnglǝkkǝ yamaⱪ ⱪilmaydu. Undaⱪ ⱪilsa, yengi kɵnglǝknimu yirtⱪan bolidu, xundaⱪla yengidin alƣan yamaⱪmu kona kɵnglǝkkǝ mas kǝlmǝydu.
37 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки́, а то попрорива́є вино молоде бурдюки́, — і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть.
Xuningdǝk, ⱨeqkim yengi xarabni kona tulumlarƣa ⱪaqilimaydu. Undaⱪ ⱪilsa, yengi xarabning [kɵpüxi bilǝn] tulumlar yerilidu-dǝ, xarabmu tɵkülüp ketidu; tulumlarmu kardin qiⱪidu.
38 Але треба вливати вино молоде до нови́х бурдюкі́в.
Xunga yengi xarab yengi tulumlarƣa ⱪaqilinix kerǝk, xundaⱪta ikkilisi saⱪlinip ⱪalidu.
39 І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: „Старе ліпше!“
Uning üstigǝ, ⱨeqkim kona xarabtin keyin yengisini iqixni halimaydu, qünki u: «Boldi, konisi yahxi!» dǝydu.
