Від Луки 14
1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одно́го з фарисейських старши́н, щоб хліба спожити, а вони назира́ли за Ним.
And it chaunsed that he went into the housse of one of ye chefe pharises to eate breed on a saboth daye: and they watched him.
2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водя́нку.
And beholde ther was a man before him which had the dropsye.
3 Ісус же озвався й сказав до зако́нників та фарисеїв: „Чи вздоровляти в суботу годи́ться чи ні?“
And Iesus answered and spake vnto the lawears and pharises sayinge: is it laufull to heale on the saboth daye?
4 Вони ж мовчали. А Він, доторкну́вшись, уздоровив його та відпустив.
And they helde their peace. And he toke him and healed him and let him goo:
5 І сказав Він до них: „Коли осел або віл котро́гось із вас упаде́ до крини́ці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?“
and answered the sayinge whiche of you shall have an asse or an oxe fallen into a pitt and will not strayght waye pull him out on the Saboth daye?
6 І вони не могли відповісти на це.
And they coulde not answer him agayne to that.
7 А як Він спостері́г, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запро́шених притчу:
He put forthe a similitude to ye gestes whe he marked how they preased to the hyest roumes and sayd vnto the:
8 „Коли́ хто покличе тебе на весі́лля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважні́ший за тебе з покли́каних,
When thou arte bidde to a weddynge of eny man syt not doune in ye hyest roume lest a more honorable man then thou be bidden of him
9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: „Поступи́ся цьому місцем!“І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє.
and he that bade bothe him and the come and saye to the: geve this man roume and thou then beginne with shame to take the lowest roume.
10 Але як ти будеш запро́шений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: „При́ятелю, — сідай вище!“Тоді буде честь тобі перед покли́каними з тобою.
But rather when thou arte bidden goo and syt in the lowest roume that when he that bade the cometh he maye saye vnto the: frende syt vp hyer. Then shalt thou have worshippe in the presence of them that syt at meate with the.
11 Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.
For whosoever exalteth him sylfe shalbe brought lowe. And he yt hubleth him sylfe shalbe exalted
12 А тому́, хто Його був покликав, сказав Він: „Коли ти справляєш обід чи вече́рю, не клич дру́зів своїх, ні братів своїх, ані своїх ро́дичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, — і буде взає́мна ві́дплата тобі.
Then sayde he also to him that had desyred him to diner: When thou makest a diner or a supper: call not thy frendes nor thy brethre nether thy kinsmen nor yet ryche neghbours: lest they bidde the agayne and a recompence be made the.
13 Але, як справляєш гости́ну, клич убогих, калік, кривих та сліпих,
But when thou makest afeast call the poore the maymed the lame and the blynde
14 і бу́деш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, — віддасться ж тобі за воскресі́ння праведних!“
and thou shalt be happy for they cannot recompence the. But thou shalt be recompensed at the resurreccion of the iuste men.
15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: „Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!“
When one of them that sate at meate also hearde that he sayde vnto him: happy is he that eateth breed in the kyngdome of God.
16 Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох.
Then sayd he to him. A certayne man ordened a greate supper and bade many
17 І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“.
and sent his servaunt at supper tyme to saye to them that wer bidden come: for all thinges are now redy.
18 І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“
And they all atonce begane to make excuse. The fyrst sayd vnto him: I have bought a ferme and I must nedes goo and se it I praye the have me excused.
19 А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“
And another sayd: I hove bought fyve yooke of oxen and I goo to prove them I praye the have me excused.
20 І знов інший сказав: „Одружився ось я, і через те я не мо́жу прибути“.
The thyrde sayd: I have maried a wyfe and therfore I cannot come.
21 І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“.
And the servaunt went and brought his master worde therof. Then was the good man of the housse displeased and sayd to his servaut: Goo out quickly into ye stretes and quarters of the cite and bringe in hidder the poore and the maymed and the halt and the blynde.
22 І згодом раб повідо́мив: „Пане, сталося так, як звелів ти, та мі́сця є ще“.
And the servaut sayd: lorde it is done as thou comaundedst and yet ther is roume.
23 І сказав пан рабові: „Піди на дороги й на за́городи, та й си́луй прийти, щоб напо́внився дім мій.
And the lorde sayd to the servaunt: Go out into ye hye wayes and hedges and compell the to come in that my housse maye be filled.
24 Кажу́ бо я вам, що жоден із запрошених му́жів тих не покушту́є моєї вечері. Бо багато покли́каних, та ви́браних мало!“
For I saye vnto you that none of those men which were bidde shall tast of my supper.
25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:
Ther went agreate copany with him and he turned and sayde vnto them:
26 „Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́, — той не може буть учнем Моїм!
If a man come to me and hate not his father and mother and wyfe and chyldren and brethren and sisters more over and his awne lyfe he cannot be my disciple.
27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, — той не може бути учнем Моїм!
And whosoever beare not his crosse and come after me cannot be my disciple.
28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й вида́тків не ви́рахує, — чи має потрібне на ви́конання,
Which of you disposed to bilde a toure sytteth not doune before and counteth ye cost whether he have sufficient to performe it?
29 щоб, коли покладе він основу, але докінчи́ти не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
lest after he hath layde ye foundacion and is not able to performe it all yt beholde it beginne to mocke him
30 говорячи: „Чоловік цей почав будувати, але докінчи́ти не міг“.
sayinge: this man beganne to bilde and was not able to make an ende.
31 Або який цар, ідучи́ на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спромо́жен він із десятьма́ тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма́ тисячами проти нього?
Or what kynge goeth to make batayle agaynst another kinge and sitteth not doune fyrst and casteth in his mynde whether he be able wt ten thousande to mete him that cometh agaynst him wt. xx thousand.
32 Коли ж ні, то, як той ще дале́ко, шле посольство до нього та й просить про мир.
Or els whyll ye other is yet a greate waye of he will sende embasseatours and desyre peace.
33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усьо́го, що має, не може бути учнем Моїм.
So lykewyse none of you yt forsaketh not all yt he hath can be my disciple.
34 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
Salt is good but yf salt have loste hyr saltnes what shall be seasoned ther with?
35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, — її геть викидають. Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“
It is nether good for ye londe nor yet for ye donge hill but men cast it out at ye dores. He yt hath eares to heare let him heare.
