Плач Єремії 1

1 Як самі́тно сидить колись велелю́дне це місто, немов удова́ воно стало! Могутнє посе́ред наро́дів, княгиня посеред країн — воно стало данни́цею!

先前满有人民的城， 现在何竟独坐！ 先前在列国中为大的， 现在竟如寡妇； 先前在诸省中为王后的， 现在成为进贡的。

2 Гірко плаче по но́чах вона, і сльо́зи гарячі на що́ках у неї. Нема потіши́теля в неї зо всіх, що кохали її, — її зрадили всі її дру́зі, вони ворогами їй стали!

她夜间痛哭，泪流满腮； 在一切所亲爱的中间没有一个安慰她的。 她的朋友都以诡诈待她， 成为她的仇敌。

3 Юдея пішла на вигна́ння з біди та з роботи тяжко́ї, вона оселилася поміж пога́нами, спочи́нку собі не знайшла! Догнали її всі її переслі́дники серед тісно́т.

犹大因遭遇苦难， 又因多服劳苦就迁到外邦。 她住在列国中，寻不着安息； 追逼她的都在狭窄之地将她追上。

4 Доро́ги сіонської до́ньки сумні́, бо немає на свято проча́н! Усі брами її попусті́ли, зідхає свяще́нство її, посумні́лі дівчата її, а вона — гірко їй!

锡安的路径因无人来守圣节就悲伤； 她的城门凄凉； 她的祭司叹息； 她的处女受艰难，自己也愁苦。

5 Її грабівники́ взяли го́ру над нею, і добре веде́ться її ворогам, бо їй завдав смутку Госпо́дь за числе́нність у неї гріхів: Немовлята її до поло́ну пішли перед ворогом.

她的敌人为首； 她的仇敌亨通； 因耶和华为她许多的罪过使她受苦； 她的孩童被敌人掳去。

6 І відійшла від сіонської до́ньки вся вели́чність її. Її князі́ стали, немов о́лені ті, що паші собі́ не знахо́дять, — і йдуть у безси́ллі перед переслі́дником.

锡安城的威荣全都失去。 她的首领像找不着草场的鹿； 在追赶的人前无力行走。

7 У дні лиха свого та стражда́ння свого́ дочка єрусалимська спога́дує всі свої ска́рби, — що були від днів давніх, як наро́д її впав був у руку ворожу, і не було́, хто б їй поміч подав. Вороги спогляда́ли на неї, і сміялись з руїни її.

耶路撒冷在困苦窘迫之时， 就追想古时一切的乐境。 她百姓落在敌人手中，无人救济； 敌人看见，就因她的荒凉嗤笑。

8 Дочка єрусалимська гріхом прогріши́лась, тому́ то нечистою стала, усі, що її шанували, пого́рджують нею, наготу́ бо її вони бачили! І зідхає вона, й відверта́ється взад.

耶路撒冷大大犯罪， 所以成为不洁之物； 素来尊敬她的，见她赤露就都藐视她； 她自己也叹息退后。

9 Нечистість її на подо́лках у неї. Вона не згадала свого кінця, та й упала преди́вно, і ніко́го нема, хто б потішив її. „Побач, Господи, горе моє, бо звели́чився ворог!“

她的污秽是在衣襟上； 她不思想自己的结局， 所以非常地败落， 无人安慰她。 她说：耶和华啊，求你看我的苦难， 因为仇敌夸大。

10 Гноби́тель простяг свою руку на всі її ска́рби, і бачить вона, що в святиню її увіходять пога́ни, про яких наказав Ти: „Не вві́йдуть вони в твої збо́ри!“

敌人伸手，夺取她的美物； 她眼见外邦人进入她的圣所— 论这外邦人，你曾吩咐不可入你的会中。

11 Увесь наро́д її сто́гне, шукаючи хліба, свої ска́рби кошто́вні за їжу дають, аби́ тільки душу свою проживи́ти. „Зглянься, Господи, і подивися, яка стала пого́рджена я!“

她的民都叹息，寻求食物； 他们用美物换粮食，要救性命。 他们说：耶和华啊，求你观看， 因为我甚是卑贱。

12 Не вам ка́жучи, гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль, що завда́ний мені, що Госпо́дь засмути́в ним мене у день лютого гніву Свого́?

你们一切过路的人哪，这事你们不介意吗？ 你们要观看： 有像这临到我的痛苦没有— 就是耶和华在他发烈怒的日子使我所受的苦？

13 Із височини́ Він послав в мої кості огонь, і над ними він запанува́в! Розтяг сітку на но́ги мої, повернув мене взад, учинив Він мене́ спустоші́лою, увесь день боля́щою.

他从高天使火进入我的骨头， 克制了我； 他铺下网罗，绊我的脚， 使我转回； 他使我终日凄凉发昏。

14 Ярмо́ моїх про́гріхів зв'я́зане міцно рукою Його, плету́ться вони та прихо́дять на шию мою! Він зробив, що спіткну́лася сила моя, Господь передав мене в руки такого, що й зве́стись не мо́жу.

我罪过的轭是他手所绑的， 犹如轭绳缚在我颈项上； 他使我的力量衰败。 主将我交在我所不能敌挡的人手中。

15 Усіх моїх сильних Господь поскида́в серед мене, мов на свято зібра́ння, Він скликав на мене, щоб моїх юнакі́в поторо́щити, як у чави́лі, стоптав Господь ді́вчину, Юдину до́ньку.

主轻弃我中间的一切勇士， 招聚多人攻击我， 要压碎我的少年人。 主将犹大居民踹下， 像在酒榨中一样。

16 За оцим плачу я, око моє, — моє око слізьми́ заплива́є! бо дале́ко від мене втіши́тель, що душу мою оживив би; мої діти поне́хтувані, бо поси́лився ворог!

我因这些事哭泣； 我眼泪汪汪； 因为那当安慰我、救我性命的， 离我甚远。 我的儿女孤苦， 因为仇敌得了胜。

17 Сіонська дочка́ простягла свої руки, — немає розра́дника їй: Госпо́дь наказав проти Якова довкола ньо́го його ворогам, донька єрусали́мська нечистою стала між ними.

锡安举手，无人安慰。 耶和华论雅各已经出令， 使四围的人作他仇敌； 耶路撒冷在他们中间像不洁之物。

18 „Справедливий Господь, а я слову Його неслухня́на була́. Послухайте но, всі наро́ди, і побачте мій біль: дівчата мої та мої юнаки́ у неволю пішли́!

耶和华是公义的！ 他这样待我，是因我违背他的命令。 众民哪，请听我的话， 看我的痛苦； 我的处女和少年人都被掳去。

19 Взивала до дру́зів своїх, та вони обману́ли мене! Свяще́нство моє й мої ста́рші вмирають у місті, шукаючи їжі собі, щоб душу свою поживи́ти.

我招呼我所亲爱的， 他们却愚弄我。 我的祭司和长老正寻求食物、救性命的时候， 就在城中绝气。

20 Зглянься, Господи, — тісно мені! Моє нутро бенте́житься, переверта́ється серце моє у мені, бо була́ зовсі́м неслухня́на. На вулиці меч осиро́чував, а в до́мі — смерть.

耶和华啊，求你观看， 因为我在急难中。 我心肠扰乱； 我心在我里面翻转， 因我大大悖逆。 在外，刀剑使人丧子； 在家，犹如死亡。

21 Почули, що я ось стогну́, й немає мені потіши́теля, вчули про лихо моє всі мої вороги́, — та й зраді́ли, що Ти це зроби́в. Спровадив Ти день, що його запові́в, — бодай ста́лося їм, як мені!

听见我叹息的有人； 安慰我的却无人！ 我的仇敌都听见我所遭的患难； 因你做这事，他们都喜乐。 你必使你报告的日子来到， 他们就像我一样。

22 Бодай перед обличчя Твоє прийшло все їхнє лихо, — і вчини їм, як Ти учинив ось мені за гріхи мої всі, — бо числе́нні стогна́ння мої, моє ж серце боля́ще“.

愿他们的恶行都呈在你面前； 你怎样因我的一切罪过待我， 求你照样待他们； 因我叹息甚多，心中发昏。