Йов 6

1 А Йов відповів та й сказав:

Alors Job répondit,

2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,

« Oh! si mon angoisse était pesée, et que toutes mes calamités soient mises dans la balance!

3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!

Car maintenant, il serait plus lourd que le sable des mers, c'est pourquoi mes paroles ont été irréfléchies.

4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...

Car les flèches du Tout-Puissant sont en moi. Mon esprit boit leur poison. Les terreurs de Dieu se sont dressées contre moi.

5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?

L'âne sauvage braille-t-il quand il a de l'herbe? Ou le bœuf se penche-t-il sur son fourrage?

6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?

Peut-on manger sans sel ce qui n'a pas de saveur? Ou y a-t-il un goût dans le blanc d'un œuf?

7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.

Mon âme refuse de les toucher. Ils sont comme de la nourriture répugnante pour moi.

8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!

« Oh, que je puisse avoir ma demande, que Dieu m'accorde la chose que je désire,

9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —

même qu'il plairait à Dieu de m'écraser; qu'il lâche sa main, et me coupe!

10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!

Qu'elle soit encore ma consolation, oui, laissez-moi exulter dans la douleur qui n'épargne pas, que je n'ai pas renié les paroles du Saint.

11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?

Quelle est ma force, pour que j'attende? Quelle est ma fin, pour que je sois patient?

12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?

Ma force est-elle la force des pierres? Ou ma chair est-elle de bronze?

13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?

N'est-ce pas que je n'ai pas de secours en moi, que la sagesse est éloignée de moi?

14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.

« A celui qui est prêt à s'évanouir, il faut que son ami fasse preuve de bonté; même à celui qui abandonne la crainte du Tout-Puissant.

15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,

Mes frères ont agi de façon trompeuse comme un ruisseau, comme le canal des ruisseaux qui passent;

16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.

qui sont noirs à cause de la glace, dans laquelle la neige se cache.

17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.

Pendant la saison sèche, ils disparaissent. Quand il fait chaud, ils sont consommés hors de leur place.

18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.

Les caravanes qui voyagent à côté d'eux se détournent. Ils montent dans le désert, et périssent.

19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.

Les caravanes de Tema regardaient. Les compagnies de Saba les attendaient.

20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.

Ils ont été affligés parce qu'ils étaient confiants. Ils sont arrivés là, et ont été confondus.

21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!

Car maintenant vous n'êtes rien. Vous voyez une terreur, et vous avez peur.

22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,

Ai-je jamais dit: « Donne-moi »? ou « Offrez-moi un cadeau de votre substance »?

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“

ou « Délivre-moi de la main de l'adversaire »? ou: « Délivre-moi de la main de l'oppresseur »?

24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.

« Apprends-moi, et je me tairai. Fais-moi comprendre mon erreur.

25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?

Quelle force ont les paroles de la droiture! Mais votre réprobation, que réprouve-t-elle?

26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,

Avez-vous l'intention de réprouver les mots, puisque les discours de celui qui est désespéré sont comme du vent?

27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!

Oui, vous tireriez même au sort pour l'orphelin, et faire de votre ami une marchandise.

28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.

Maintenant, regardez-moi avec plaisir, car je ne te mentirai pas en face.

29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!

Veuillez retourner. Qu'il n'y ait pas d'injustice. Oui, revenez encore. Ma cause est juste.

30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?

Y a-t-il de l'injustice sur ma langue? Mon goût ne peut-il pas discerner des choses malicieuses?