Йов 5

1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?

« Appelle maintenant; y a-t-il quelqu'un qui te réponde? Vers lequel des saints vous tournerez-vous?

2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!

Car la rancune tue l'homme insensé, et la jalousie tue les simples.

3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.

J'ai vu l'insensé prendre racine, mais j'ai soudainement maudit son habitation.

4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!

Ses enfants sont loin de la sécurité. Ils sont écrasés dans la porte. Il n'y en a pas non plus pour les délivrer,

5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!

dont la récolte est dévorée par les affamés, et le sortir même des épines. Le piège s'ouvre pour leur substance.

6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —

Car l'affliction ne sort pas de la poussière, Les problèmes ne sortent pas non plus du sol;

7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.

mais l'homme est né pour les problèmes, alors que les étincelles volent vers le haut.

8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —

« Quant à moi, je chercherais Dieu. Je confierais ma cause à Dieu,

9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,

qui fait de grandes choses qui ne peuvent pas être sondées, des choses merveilleuses sans nombre;

10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,

qui donne la pluie sur la terre, et envoie des eaux sur les champs;

11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.

afin qu'il élève en haut ceux qui sont bas, ceux qui pleurent sont élevés en sécurité.

12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,

Il fait échouer les plans des rusés, de sorte que leurs mains ne peuvent pas accomplir leur entreprise.

13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —

Il prend les sages dans leur propre ruse; le conseil des rusés est porté à bout de bras.

14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!

Ils rencontrent les ténèbres pendant le jour, et tâtonnent à midi comme dans la nuit.

15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,

Mais il sauve de l'épée de leur bouche, même le nécessiteux de la main des puissants.

16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!

Le pauvre a donc de l'espoir, et l'injustice lui fait fermer la bouche.

17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:

« Voici, heureux l'homme que Dieu corrige. Ne méprisez donc pas le châtiment du Tout-Puissant.

18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!

Car il blesse et panse. Il blesse et ses mains réparent.

19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:

Il te délivrera dans six épreuves; Oui, en sept, aucun mal ne vous touchera.

20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.

Dans la famine, il te rachètera de la mort; dans la guerre, de la puissance de l'épée.

21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.

Tu seras à l'abri du fléau de la langue, vous n'aurez pas non plus peur de la destruction quand elle viendra.

22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.

Vous rirez de la destruction et de la famine, vous n'aurez pas non plus peur des animaux de la terre.

23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.

Car vous serez alliés aux pierres des champs. Les animaux des champs seront en paix avec vous.

24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.

Tu sauras que ta tente est en paix. Vous visiterez votre pli, et ne manquerez rien.

25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!

Tu sauras aussi que ta descendance sera grande, ta progéniture comme l'herbe de la terre.

26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!

Tu viendras au tombeau dans un âge avancé, comme un choc de grain vient en sa saison.

27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“

Voici, nous avons fait des recherches. Il en est ainsi. Entendez-le, et sachez que c'est pour votre bien. »