Йов 3

1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.

Hae tiah oh pacoengah, Job mah pakha aangh moe, angmah tapenhaih ni to kasae thuih.

2 І Йов заговорив та й сказав:

Job mah hae tiah thuih,

3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“

ka tapenhaih ni hae amro nasoe, ca nongpa pomh boeh, tiah thuihaih aqum to amro nasoe.

4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.

To ni to khoving nasoe; ranui bang ih Sithaw mah tidoeh sah pae hmah nasoe; a nuiah aanghaih doeh om hmah nasoe.

5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!

Vinghaih hoi duekhaih tahlip mah to ani to kai ih ani ni, tiah thui o nasoe; a nuiah tamai amzam nasoe loe, kaving ani mah pazih nasoe.

6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!

To ni to vinghaih kathah mah khuk khoep nasoe; saningto thung kaom aninawk thungah athum hmah nasoe loe, kawbaktih khrah thungah doeh kroek ah om hmah nasoe.

7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!

Khenah, to aqum loe angqai krang nasoe loe, a thungah anghoehaih lok om hmah nasoe.

8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!

Ani tangoeng kami, palungsethaih angthawksak thaih kaminawk mah to aqum to tangoeng o nasoe.

9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —

Akhawnbang cakaehnawk loe ving o nasoe loe, a zing o ih khodai to hnu o hmah nasoe, akhawnbang khodai doeh hnu o hmah nasoe;

10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!

raihaih ka tongh han ai ah, aqum mah kam no ih zok to pakaa ai pongah kasae ah om nasoe.

11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?

Tipongah maw zok thungah ka duek moe, tapen tangsuek naah kam ro ving ai?

12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?

Tih han ih khokkhu nuiah ang tapom moe, naek hanah tahnu ang pazohsak?

13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок

To tiah na sah ai nahaeloe vaihi loe kamongah kang song moe, kang hngai duem han boeh; ka iip ueloe, kang hak tih boeh,

14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,

angmacae amro haih hanah toksah long siangpahrangnawk hoi angraengnawk,

15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!

to tih ai boeh loe sui katawn mangh, im koimong ah sumkanglung kasuem ukkungnawk hoi nawnto ka laem tih boeh,

16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?

to tih ai boeh loe khrah akoep ai ah tapen nawkta baktih, aanghaih hnu vai ai nawkta baktiah amro han ka koeh boeh.

17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,

To duekhaih ahmuen ah loe kasae kaminawk mah raihaih paek mak ai boeh; patangkhang kaminawk doeh anghak o tih boeh.

18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!

To ahmuen ah loe thongkrah kaminawk doeh nawnto anghak o; pacaekthlaek kami ih lok to thaih o ai boeh.

19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...

To ahmuen ah loe kami kalen doeh, kathoeng doeh nawnto oh o moe, tamna doeh angmah ih angraeng ban thung hoiah loih boeh.

20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,

Tipongah maw patangkhang kami hanah aanghaih paek moe, poeksae kami hanah hinghaih to paek?

21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,

Patangkhang kaminawk loe atho kana hmuennawk pakrong pongah duek han ih koeh o kue, toe dueh o thai ai;

22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,

nihcae mah taprong hnuk o naah, paroeai anghoe o moe, nawm o.

23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?

Tipongah maw a caehhaih loklam anghmang kami hoi Sithaw mah pakaa ih kami khaeah hinghaih to paek?

24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,

Buhcaak zuengah kana ahamhaih lok to oh, kana hanghaih lok loe tui baktiah long.

25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.

Ka zit parai ih hmuen to ka nuiah phak boeh, ka zit ih hmuen kai khaeah angzoh boeh.

26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“

Kai loe monghaih tawn ai, anghakhaih doeh ka tawn ai; raihaih hoiah ni ka oh sut boeh, tiah a thuih.