Йов 2
1 І сталося одно́го дня, і поприхо́дили Божі сини, щоб стати перед Господом; і прийшов також сатана́ поміж ними, щоб стати перед Господом.
Ni kalah nito naah, Angraeng hmaa ah amtueng hanah Sithaw ih caanawk to angzoh o, Setan doeh Angraeng hmaa ah amtueng hanah nihcae hoi nawnto angzoh toeng.
2 І сказав Господь до сатани́: „Звідки ти йдеш?“А сатана́ відповів Господе́ві й сказав: „Я мандрував по землі та й перейшов її“.
Angraeng mah Setan khaeah, naa hoiah maw nang zoh? tiah a naa. Setan mah Angraeng khaeah, Long pum ahnuk ahmaa kam het nakung hoiah kang zoh, tiah a naa.
3 І сказав Господь до сатани́: „Чи звернув ти увагу на раба Мого Йо́ва? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без при́воду його зруйнувати“.
To pacoengah Angraeng mah Setan khaeah, Ka tamna Job ho na poek vai maw? Anih baktih kami long nuiah mi doeh om ai; anih loe coek koi om ai, katoeng kami ah oh, Sithaw to zit moe, kasae hmuen sak koeh ai kami ah oh; tidoeh na ai ah anih amrosak hanah kai nang zoek cadoeh, anih loe oepthok kami ah ni oh poe, tiah a naa.
4 І відповів сатана Господе́ві й сказав: „Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.
Setan mah Angraeng khaeah, Ahin hanah ahin, tiah thuih ih lok baktih toengah, kami maeto mah a tawnh ih hmuen to a hinghaih hanah paek boih tih.
5 Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до косте́й його та до тіла його, — чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?“
Toe vaihi na ban to phok ah loe, anih ih ngan hoi ahuh to sui ah, na hmaa roe ah nang hae kasae thui tih, tiah a naa.
6 І сказав Господь до сатани: „Ось він у руці твоїй, — тільки душу його бережи!“
Angraeng mah Setan khaeah, Khenah, anih loe na ban ah oh, toe a hinghaih to pathlung ah, tiah a naa.
7 І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояко́м від стопи́ ноги́ його аж до його че́репа.
To pongah Setan loe Angraeng hmaa hoi tacawt moe, Job to khokpadae hoi lu khoek to ahlut mansak.
8 А той узяв собі черепка́, щоб шкре́бти себе. І він сидів серед по́пелу.
Job loe tak tahawh haih hanah kakoi long laom to lak moe, maiphu thungah anghnut.
9 І сказала йому його жінка: „Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога — і помреш!“
A zu mah anih khaeah, Katoeng kami ah maw na oh poe han vop? Sithaw to pasoih ah loe dueh khae, tiah a naa.
10 А він до неї відказав: „Ти гово́риш отак, як гово́рить яка з божеві́льних! Чи ж ми бу́дем приймати від Бога добре, а злого не при́ймем?“При всьому тому Йов не згрішив своїми устами.
Toe anih mah a zu khaeah, Kamthu koek nongpata baktiah lok na paeh; Sithaw khae hoi kahoih hmuen a hak o baktih toengah, kasae hmuen doeh a hak o mak ai maw? tiah a naa. Hae hmuennawk boih a tongh, toe Job loe pahni hoiah mataeng doeh zaehaih sah ai.
11 I почули троє при́ятелів Йо́вових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприхо́дили кожен з місця свого: теманя́нин Еліфа́з, шух'я́нин Бідда́д та наама́тянин Цофа́р. І вмовилися вони прийти ра́зом, щоб похитати головою над ним та поті́шити його.
Job nuiah kaom kasae hmuennawk kawng to ampui thumtonawk mah thaih o; Teman acaeng Eliphaz, Shuh acaeng Bildad hoi Naamath acaeng Zophar cae loe angmacae im hoiah angzoh o; anih to palungset o haih moe, pathloep hanah ani to khaeh o.
12 І звели́ вони зда́лека очі свої, — і не пізна́ли його. І підне́сли вони голос свій, та й заголоси́ли, і розде́рли кожен одежу свою, і кидали по́рох над своїми головами аж до неба.
Nihcae mah kangthla hoiah khet o naah, Job to maat o ai boeh; nihcae loe tha hoiah qah o; angmacae ih kahni to asih o moe, angmacae lu nuiah krak hanah maiphu to van ah a haeh o.
13 І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ноче́й, і ніхто не промо́вив до нього ні слова, бо вони ба́чили, що біль його ве́льми великий
To tiah nihcae mah Job to long ah ni sarihto hoi qum sarihto thung anghnut o haih, anih patangkhanghaih loe nat pae hmoek pongah, mi mah doeh anih to lok tapring o ai.
