Йов 23

1 А Йов відповів та й сказав:

А Јов одговори и рече:

2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.

Још је тужњава моја одмет? А невоља је моја тежа од уздаха мојих.

3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!

О, кад бих знао како бих нашао Бога! Да отидем до престола Његовог,

4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —

Да разложим пред Њим парбу своју, и уста своја напуним разлога,

5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.

Да знам шта би ми одговорио, и разумем шта би ми рекао.

6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!

Би ли се према великој својој сили прео са мном? Не; него би ми помогао.

7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.

Онде би се праведан човек могао правдати с Њим, и ослободио бих се за свагда од свог судије.

8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,

Гле, ако пођем напред, нема Га; ако ли натраг, не находим Га;

9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.

Ако на лево ради, не видим Га; ако на десно, заклонио се, не могу Га видети.

10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!

Али Он зна пут мој; кад ме окуша, изаћи ћу као злато.

11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.

По стопама је Његовим ступала нога моја; пута Његова држао сам се, и не зађох.

12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.

Од заповести уста Његових нисам одступао; чувао сам речи уста Његових више него свој ужитак.

13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:

Али кад Он шта науми, ко ће Га одвратити? Шта душа Његова зажели, оно чини.

14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!

И извршиће шта је наумио за ме; и тога има у Њега много.

15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.

Зато сам се уплашио од Њега; и кад то мислим, страх ме је од Њега.

16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,

Бог је растопио срце моје, Свемогући ме је уплашио.

17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!

Што не погибох пре мрака? И што не сакри мрак испред мене?