Йов 19

1 А Йов відповів та й сказав:

约伯回答说：

2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?

你们搅扰我的心， 用言语压碎我要到几时呢？

3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!

你们这十次羞辱我； 你们苦待我也不以为耻。

4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.

果真我有错， 这错乃是在我。

5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?

你们果然要向我夸大， 以我的羞辱为证指责我，

6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!

就该知道是 神倾覆我， 用网罗围绕我。

7 Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!

我因委曲呼叫，却不蒙应允； 我呼求，却不得公断。

8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!

神用篱笆拦住我的道路，使我不得经过； 又使我的路径黑暗。

9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!

他剥去我的荣光， 摘去我头上的冠冕。

10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.

他在四围攻击我，我便归于死亡， 将我的指望如树拔出来。

11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:

他的忿怒向我发作， 以我为敌人。

12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.

他的军旅一齐上来， 修筑战路攻击我， 在我帐棚的四围安营。

13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,

他把我的弟兄隔在远处， 使我所认识的全然与我生疏。

14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.

我的亲戚与我断绝； 我的密友都忘记我。

15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.

在我家寄居的， 和我的使女都以我为外人； 我在他们眼中看为外邦人。

16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.

我呼唤仆人， 虽用口求他，他还是不回答。

17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.

我口的气味，我妻子厌恶； 我的恳求，我同胞也憎嫌。

18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.

连小孩子也藐视我； 我若起来，他们都嘲笑我。

19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.

我的密友都憎恶我； 我平日所爱的人向我翻脸。

20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.

我的皮肉紧贴骨头； 我只剩牙皮逃脱了。

21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!

我朋友啊，可怜我！可怜我！ 因为 神的手攻击我。

22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?

你们为什么仿佛 神逼迫我， 吃我的肉还以为不足呢？

23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,

惟愿我的言语现在写上， 都记录在书上；

24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!

用铁笔镌刻， 用铅灌在磐石上，直存到永远。

25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху

我知道我的救赎主活着， 末了必站立在地上。

26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

我这皮肉灭绝之后， 我必在肉体之外得见 神。

27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!

我自己要见他， 亲眼要看他，并不像外人。 我的心肠在我里面消灭了！

28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“

你们若说：我们逼迫他要何等地重呢？ 惹事的根乃在乎他；

29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“

你们就当惧怕刀剑； 因为忿怒惹动刀剑的刑罚， 使你们知道有报应。