Йов 16

1 А Йов відповів та й сказав:

Job reprit la parole et dit:

2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!

De tels discours, j’en ai entendu beaucoup: vous êtes tous de pauvres consolateurs.

3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?

Y aura-t-il une fin à ces paroles qui sonnent creux? Qu’est-ce donc qui te contraint de répliquer?

4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,

Moi aussi, je pourrais parler comme vous, si seulement vous étiez à ma place; je pourrais aligner des paroles contre vous et hocher la tête à votre sujet.

5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

Je vous donnerais du réconfort avec ma bouche, et le mouvement de mes lèvres serait votre soulagement.

6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?

Maintenant; si je parle, ma douleur n’en sera pas adoucie; si je m’abstiens, me lâchera-t-elle pour cela?

7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,

Oui, à l’heure présente Dieu m’a exténué; tu as jeté le trouble dans tout mon entourage.

8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!

Tu m’as couvert de rides qui sont autant de témoins à charge; ma maigreur elle-même me trahit et dépose contre moi.

9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...

Sa fureur me déchire, me traite en ennemi; il grince des dents contre moi: mon adversaire darde sur moi ses regards.

10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:

Ils ouvrent contre moi une bouche béante, ils me frappent ignominieusement sur les joues: en bande ils s’attroupent autour de moi.

11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.

Le Tout-Puissant me livre à des écervelés; il me jette en proie aux mains des méchants.

12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Je vivais paisible, et il m’a broyé; il m’a saisi par la nuque et mis en pièces; il m’a dressé comme une cible à ses coups.

13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.

Ses archers me cernent de toutes parts; sans pitié il me perce les reins, répand à terre mon fiel.

14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.

Il ouvre en moi brèche sur brèche, il court sur moi comme un guerrier puissant.

15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.

J’Ai cousu un cilice sur ma peau desséchée et traîné mon front dans la poussière.

16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,

J’Ai le visage tout bouffi par les pleurs; une nuit noire s’étend sur mes paupières.

17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!

Et aucune injustice ne souille mes mains! Et ma prière a toujours été pure!

18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —

O terre, ne recouvre pas mon sang! Qu’aucun obstacle n’arrête mes cris!

19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.

Dès maintenant j’ai un témoin pour moi dans les cieux, un répondant dans les régions supérieures.

20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,

Mes amis se raillent de moi: c’est vers Dieu que s’élèvent mes yeux baignés de larmes,

21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —

pour qu’il soit lui-même arbitre entre l’homme et Dieu, entre le fils de l’homme et son semblable.

22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.

Car ce peu d’années vont s’écouler, et je prendrai un chemin par où je ne repasserai point.