Йов 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

J’Avais fait un pacte avec mes yeux: comment aurais-je porté mes regards sur une jeune fille?

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

Quel lot eussé-je attendu de Dieu là-haut, quel sort du Tout-Puissant dans les régions suprêmes?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

Le malheur n’est-il pas réservé au malfaiteur, l’infortune aux artisans d’iniquités?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

N’Observe-t-il pas mes voies? Ne compte-t-il point mes pas?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

Est-ce que je me comportais avec fausseté, mes pieds couraient-ils au mal?

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

Qu’il me pèse donc dans de justes balances, et Dieu reconnaîtra mon intégrité.

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

Si mes pas ont dévié du bon chemin, si mon cœur s’est laissé entraîner par mes yeux, si quelque taché souille mes mains,

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

eh bien! Qu’un autre mange ce que je sème, que mes rejetons soient déracinés!

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

Si mon cœur a été séduit par une femme, si j’ai fait le guet à la porte de mon prochain,

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

que ma propre femme tourne la meule pour un autre! Que des étrangers aient commerce avec elle!

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

Car t’eût été une infamie, un crime puni par les juges,

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

un feu dévorant jusqu’à la perdition, ruinant jusqu’à la racine toute ma récolte.

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

Ai-je fait fi du droit de mon esclave et de ma servante, dans leurs contestations avec moi?

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

Et qu’aurais-je fait si Dieu fût intervenu, qu’aurais-je répondu s’il m’eût demandé des comptes?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

Celui qui m’a formé dans les entrailles maternelles ne l’a-t-il pas formé aussi? N’Est-ce pas le même auteur qui nous a organisés dans la matrice?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

Ai-je refusé la demande des pauvres, fait languir les yeux de la veuve?

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

Ai-je mangé, moi seul, mon pain, sans que l’orphelin en eût sa part?

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

Au contraire, dès ma jeunesse, il a grandi avec moi comme avec un père; dès le sein de ma mère, je fus le guide de la veuve.

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

Ai-je jamais vu un déshérité privé de vêtements, un indigent n’ayant pas de quoi se couvrir,

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

sans que ses reins eussent occasion de me bénir, sans qu’il fût réchauffé parla toison de mes brebis?

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

Ai-je brandi la main contre l’orphelin, en me voyant des appuis à la Porte?

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

Plutôt mon épaule aurait été arrachée à l’omoplate, et mon bras se fût détaché de l’humérus.

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

Car je redoute le châtiment infligé par Dieu, je ne saurais résister à sa grandeur.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?

Ai-je mis ma confiance dans l’or, ai-je dit au métal fin: "Tu es mon espoir?"

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

Me suis-je réjoui de posséder de grandes richesses, d’avoir mis la main sur d’immenses trésors?

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

Est-ce qu’en voyant briller le soleil, la lune cheminer avec majesté,

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

mon cœur a été secrètement séduit, et ai-je présenté ma main aux baisers de ma bouche?

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

Cela aussi eût été un crime capital, car j’eusse renié le Dieu fort d’en haut.

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

Ai-je triomphé de la ruine de mes ennemis, exulté de joie lorsque le malheur l’atteignait?

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

Jamais je n’ai induit mon palais en faute, en demandant sa mort par des imprécations.

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

Est-ce que les hôtes de ma maison n’ont pas dit: "Ah! Est-il quelqu’un qui ne soit nourri à satiété de ses aliments?"

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

Jamais l’étranger n’a passe la nuit dans la rue, j’ouvrais ma porte au voyageur.

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

Ai-je dissimulé mes fautes comme les gens vulgaires, renfermé mes méfaits dans le secret de ma conscience?

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

Ai-je eu peur de la grande foule, redouté le mépris des familles au point de rester coi, sans franchir le seuil de ma porte?

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

Ah! Que n’ai-je quelqu’un qui m’écoute! Voici ma signature: que le Tout-Puissant me réponde! Que mon adversaire rédige son mémoire!

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

Je le porterais sur mon épaule, je m’en parerais comme d’une couronne.

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

Je lui détaillerais le nombre de mes pas, je l’aborderais comme un prince.

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

Est-ce que mes terres crient vengeance contre moi, et leurs sillons se répandent-ils ensemble en larmes?

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

Est-ce que j’en ai dévoré le produit, sans le payer de mon argent? Ai-je arraché des plaintes aux légitimes propriétaires?

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.

Si oui, que les ronces y poussent au lieu de froment, et au lieu d’orge l’ivraie! Ici se terminent les paroles de Job.