Йов 14

1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:

En cuanto al hombre, hijo de mujer, sus días son cortos y llenos de problemas.

2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.

Sale como una flor, y es cortado; sale volando como una sombra, y nunca más se ve.

3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!

¿Es en uno como este que tus ojos están fijos, con el propósito de juzgarlo?

4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!

Quién podrá sacar algo limpio de un impuro! Nadie!

5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —

Si sus días están ordenados, y tienes conocimiento del número de sus meses, habiéndole dado un límite fijo más allá del cual no puede ir;

6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.

Deja que tus ojos se aparten de él, y quita tu mano de él, para que pueda tener placer al final de su día, como un sirviente que trabaja para el pago.

7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;

Porque hay esperanza de un árbol; si se corta, volverá a retoñar, y sus ramas no llegarán a su fin.

8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,

Aunque su raíz puede ser vieja en la tierra, y su extremo cortado puede estar muerto en el polvo;

9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!

Aun así, con el olor del agua, hará brotes y pondrá ramas como una planta joven.

10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?

Pero el hombre llega a su muerte y se va: abandona su espíritu, ¿y dónde está?

11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,

Las aguas salen de un estanque, y un río se convierte en desecho y seco;

12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.

Entonces el hombre baja al sepulcro y no vuelve: hasta que los cielos se acaban, no estarán despiertos ni saldrán de su sueño.

13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)

¡Si solo me mantuvieras a salvo en el sepulcro, poniéndome en un lugar secreto hasta que tu ira haya pasado, dándome un tiempo fijo para que pueda volver a tu memoria otra vez! (Sheol h7585)

14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!

Si la muerte se lleva a un hombre, ¿volverá a la vida? Todos los días de mi problema estaría esperando, hasta que llegara el momento de mi cambio.

15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

Al sonido de tu voz daría una respuesta, eres aficionado a la obra de tus manos.

16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —

Porque ahora mis pasos están numerados por ti, y mi pecado no es pasado por alto.

17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.

Mi maldad está sellada en una bolsa, y cosida mi iniquidad.

18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,

Pero verdaderamente una montaña que cae se convierte en polvo, y una roca se mueve de su lugar;

19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.

Las piedras son desgastadas por la fuerza de las aguas; el polvo de la tierra es arrastrado por su desbordamiento, y así pones fin a la esperanza del hombre.

20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.

Prevaleces sobre el siempre, y él se va; Su rostro se cambia en la muerte, y lo envías lejos.

21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.

Sus hijos reciben honra, y él no tiene conocimiento de ello; son humillados, pero él no es consciente de ello.

22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.

Ciertamente su carne sobre él tiene dolor, y su alma está lamentándose.