Йов 14

1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:

“Umuntu ozelwe ngumfazi ulensuku ezilutshwane njalo ezigcwele inhlupho.

2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.

Uyaqhakaza njengeluba aphinde abune; njengesithunzi esithi tshazi, akemi.

3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!

Onjalo ungala ulokhu umkhangele na? Ungamisa phambi kwakho umthonisise na?

4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!

Ngubani ongaveza okuhlambulukileyo kokungcolileyo na? Kakho!

5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —

Insuku zomuntu zimisiwe; uzibekile izinyanga zokuphila kwakhe wabeka lemikhawulo angeke ayeqe.

6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.

Ngakho-ke myekele ungazihluphi ngaye, aze aqede lesosikhathi sakhe njengomuntu oqhatshiweyo.

7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;

Kungaba lethemba ngesihlahla; singaganyulwa siyahluma njalo, amahlumela aso kawayikwehluleka ukukhula.

8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,

Impande zaso zingaguga phansi emhlabathini lesiphunzi saso sife emhlabathini,

9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!

kodwa singezwa amanzi siyahluma sikhuphe ingatsha njengesihlahla esitsha.

10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?

Kodwa umuntu uyafa alaliswe phansi; uphefumula okokucina angabe esabakhona.

11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,

Njengamanzi esitsha olwandle lanjengomfula ucitsha amanzi wome qha,

12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.

ngokunjalo umuntu ulala phansi angabe esavuka; kuze kutshabalale amazulu abantu kabayikuvuka kumbe baphatshanyiswe ebuthongweni babo.

13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)

Kube uyangifihla ethuneni ungithukuze ulaka lwakho luze ludlule! Kube ungibekela isikhathi ube usungikhumbula! (Sheol h7585)

14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!

Umuntu angafa uphinde aphile na? Zonke insuku zokutshikatshika kwami ngizalindela isikhathi sokuyekelwa kwami.

15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

Uzabiza lami ngizasabela; uzasifisa lesosidalwa esenziwa yizandla zakho.

16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —

Ngeqiniso lapho uzabala izinyathelo zami kodwa kawuyikulandelela izono zami.

17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.

Iziphambeko zami zizananyekwa emgodleni; uzasigubuzela isono sami.

18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,

Kodwa njengentaba ikhumuzeka ize ibhidlike, lanjengedwala ligudluka endaweni yalo,

19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.

njengamanzi awagubhayo amatshe lezikhukhula zikhukhula umhlabathi, kanjalo uyalibhidliza ithemba lomuntu.

20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.

Umehlula kanye angaphindi abekhona, adlule; uyabuguqula ubuso bakho umxotshe.

21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.

Nxa amadodana akhe ezuza udumo, kawakwazi; nxa izizukulwane zakhe zisehliswa, kazikuboni.

22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.

Bezwa kuphela ubuhlungu bemizimba yabo bazikhalele bona.”