Йов 14

1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:

Nou menm moun, se nan vant fanm nou soti. Lavi nou kout, men li pa manke traka!

2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.

Nou parèt tankou yon flè. Epi lamenm nou fennen. Nou disparèt tankou yon nwaj k'ap pase.

3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!

Epi, Bondye, se sa w'ap louvri je ou gade. Se sa w'ap fè kanpe devan ou pou jije l'?

4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!

Ki moun ki ka fè dlo pwòp soti nan yon sous sal? Pesonn moun.

5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —

Tan chak moun gen pou l' viv la fikse deja depi lontan. Kantite mwa li gen pou l' viv la, se nan men ou sa rete. Anyen pa ka chanje.

6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.

Tanpri, wete je ou sou mwen. Kite m' pran yon ti souf. Tankou moun ki fin pase yon jounen ap travay di, kite m' pran yon ti kanpo.

7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;

Toujou gen yon ti espwa pou yon pyebwa. Yo te mèt koupe l', l'ap toujou pouse ankò, li p'ap mouri.

8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,

Rasin li yo te mèt fin vye nan tè a, bout chouk la te mèt fin chèch,

9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!

depi li jwenn dlo, l'ap boujonnen, l'ap pouse kreyòl.

10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?

Men moun, depi yo mouri, yo tounen kadav. Lè yo kase kòd, ou pa wè kote yo fè.

11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,

Letan ka cheche, larivyè ka sispann koule.

12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.

Men, kote yon moun mouri kouche a, pa gen leve pou li ankò. Poul va fè dan anvan y'a leve vivan ankò, anvan y'a leve soti nan dòmi yo a.

13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)

Si sèlman ou ta vle kache m' nan peyi kote mò yo ye a? Si ou te ka kite m' la jouk kòlè ou la fin pase? Apre sa, ou ta fikse yon dat pou chonje m' ankò. (Sheol h7585)

14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!

Men, sa m'ap di la a? Eske moun mouri ka leve? Sa pa fè anyen. Mwen ta tann move tan sa a fin pase, jouk sa ta bon pou mwen ankò.

15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

Lè sa a, ou ta rele m', mwen ta reponn ou. Ou ta kontan wè sa ou te fè ak men ou lan.

16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —

Lè sa a, ou ta gade jan m'ap mache a, men, ou pa ta chonje sa m' te konn fè ki mal.

17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.

Ou ta padonnen m' peche m' yo, ou ta mare yo tout fè yon pakèt voye jete.

18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,

Rive yon lè se pou mòn yo anfale, se pou wòch yo woule desann.

19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.

Rive yon lè dlo ap fin manje wòch yo, lapli ap fin bwote tout tè a desann. Konsa tou, rive yon lè ou wete tout espwa nan kè moun.

20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.

Ou kraze yo nèt anba men ou, epi yo mouri. Ou fè moun pa ka rekonèt yo, epi ou voye yo ale.

21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.

Moun fè lwanj pitit mò yo, men mò yo menm yo pa konn anyen. Moun pase yo nan betiz, men yo menm, sa pa di yo anyen.

22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.

Yon sèl soufrans yo santi se sa k'ap manje yo nan tout kò yo a. Se pou tèt pa yo ase y'ap plenyen!