Йов 14

1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:

人為婦人所生， 日子短少，多有患難；

2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.

出來如花，又被割下， 飛去如影，不能存留。

3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!

這樣的人你豈睜眼看他嗎？ 又叫我來受審嗎？

4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!

誰能使潔淨之物出於污穢之中呢？ 無論誰也不能！

5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —

人的日子既然限定， 他的月數在你那裏， 你也派定他的界限，使他不能越過，

6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.

便求你轉眼不看他，使他得歇息， 直等他像雇工人完畢他的日子。

7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;

樹若被砍下， 還可指望發芽， 嫩枝生長不息；

8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,

其根雖然衰老在地裏， 幹也死在土中，

9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!

及至得了水氣，還要發芽， 又長枝條，像新栽的樹一樣。

10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?

但人死亡而消滅； 他氣絕，竟在何處呢？

11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,

海中的水絕盡， 江河消散乾涸。

12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.

人也是如此，躺下不再起來， 等到天沒有了，仍不得復醒， 也不得從睡中喚醒。

13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)

惟願你把我藏在陰間， 存於隱密處，等你的忿怒過去； 願你為我定了日期，記念我。 (Sheol h7585)

14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!

人若死了豈能再活呢？ 我只要在我一切爭戰的日子， 等我被釋放的時候來到。

15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

你呼叫，我便回答； 你手所做的，你必羨慕。

16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —

但如今你數點我的腳步， 豈不窺察我的罪過嗎？

17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.

我的過犯被你封在囊中， 也縫嚴了我的罪孽。

18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,

山崩變為無有； 磐石挪開原處。

19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.

水流消磨石頭， 所流溢的洗去地上的塵土； 你也照樣滅絕人的指望。

20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.

你攻擊人常常得勝，使他去世； 你改變他的容貌，叫他往而不回。

21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.

他兒子得尊榮，他也不知道， 降為卑，他也不覺得。

22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.

但知身上疼痛， 心中悲哀。