< Єремія 34 >

1 Слово, що було Єремії від Господа, коли Навуходоно́сор, цар вавилонський, і все ві́йсько його, і всі царства землі, панува́ння руки його, та всі наро́ди воювали проти Єрусалиму та проти всіх міст його, кажучи:
Babylon siangpahrang Nebuchadnezzar, angmah ih misatuh kaminawk boih, a ukhaih thungah kaom praenawk boih, prae thung ih kaminawk boih mah, Jerusalem hoi ataeng ih vangpuinawk boih to tuk naah, Angraeng khae ih lok to Jeremiah khaeah angzoh,
2 „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Іди, і скажеш до Седекії, царя Юдиного, і звісти́ш йому: Так говорить Господь: Ось Я відда́м оце місто в руку вавилонського царя, та й спалю́ його огнем.
Angraeng, Israel Sithaw mah hae tiah thuih; Judah siangpahrang Zedekiah khaeah caeh ah loe, anih khaeah, Khenah, hae vangpui hae Babylon siangpahrang ban ah ka paek han, anih mah hmai hoiah thlaek tih, tiah Angraeng mah thuih, tiah thui paeh, tiah ang naa.
3 А ти не втечеш із руки його, бо справді будеш схо́плений ти, і в руку його будеш відданий, і очі твої побачать очі вавилонського царя, і уста його говоритимуть з устами твоїми, і до Вавилону ти при́йдеш.
Nang loe anih ih ban thung hoiah na loih mak ai, anih mah na naeh ueloe, a ban ah paek tih; Babylon siangpahrang hoi mikhmai kang tongah, lok na thui hoi tih, nang loe Babylon ah na caeh tih.
4 Але послухай Господнього слова, Седекіє, ца́рю Юдин: Так про тебе говорить Господь: Не помреш від меча́!
Toe Aw Judah siangpahrang Zedekiah, Angraeng ih lok to tahngai ah; nang loe sumsen hoi na dueh mak ai, tiah na Angraeng mah thuih:
5 У мирі помреш ти; і як палили на по́гребі батька́м твоїм, першим царям, що були перед тобою, так будуть палити й тобі, й „О пане“будуть голосити тобі, бо Я говорив тобі слово, каже Господь“.
nang loe kamongah ni na dueh tih; na hmaa ah kadueh nam panawk, na siangpahrangnawk hanah sak pae o ih baktih toengah, nang hanah hmuihoih na thlaek pae o tih; Oe, Angraeng! tiah na qah o haih tih; lok ka thuih boeh, tiah Angraeng mah thuih.
6 І говорив пророк Єремія до Седекії, царя Юдиного, всі оці слова́ в Єрусалимі.
To pacoengah tahmaa Jeremiah mah hae loknawk hae Judah siangpahrang Zedekiah khaeah, Jerusalem ah thuih pae boih,
7 А ві́йсько вавилонського царя воювало з Єрусалимом та зо всіма́ позосталими містами Юдиними, з Лахішем та з Азекою, бо вони залиши́лися серед Юдиних міст містами тверди́нними.
Babylon misatuh kaminawk mah Jerusalem hoi anghmat vangpuinawk, Lakhish, Azekah to tuk naah, Judah vangpuinawk thungah hae vangpui hnik loe anghmat kacak vangpui ah oh hoi.
8 Слово, що було до Єремії від Господа по тому, як цар Седекія склав був заповіта з усім наро́дом, що в Єрусалимі, щоб оголоси́ти їм волю,
Zedekiah siangpahrang mah nihcae loihaih lok to thuih hanah, Jerusalem ah kaom kaminawk boih khaeah, lokmaihaih sak pacoengah Jeremiah khaeah Angraeng ih lok to angzoh;
9 щоб кожен відпустив раба свого, і кожен — свою невільницю, єврея та єврейку, вільними, щоб ніхто не понево́лював свого брата юдея.
kami boih mah tamna ah kaom Hebru nongpa, nongpata to prawt han oh; mi mah doeh Judah kami to misong ah suek han om ai.
10 І послу́халися всі князі́ та ввесь наро́д, що пристали до заповіту, щоб кожен відпустив свого раба, і кожен — свою невільницю, вільними, щоб більш не нево́лити їх. І вони послухалися, і повідпуска́ли.
Kami boih mah tamna nongpa, tamna nongpata to misong ah patoh han om ai, prawt boih han oh boeh, tiah thuih ih lok to ukkung angraengnawk boih, kaminawk boih mah thaih o naah, paroi o moe, misong thung hoiah loih o sak.
11 Але пото́му вони зно́ву вернули тих рабів та тих невільниць, яких повідпуска́ли були вільними, і примусили їх стати за рабів та невільниць.
Toe akra ai ah poek amkhraih o let, prawt tangcae misong nongpa hoi nongpatanawk to naeh o let moe, tamna tok sak o sak let.
12 І було слово Господнє до Єремії від Господа, кажучи:
To naah Angraeng ih lok Jeremiah khaeah angzoh moe,
13 „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я склав був заповіта з вашими батьками того дня, коли виводив їх із єгипетського кра́ю, з дому ра́бства, кажучи:
Angraeng, Israel Sithaw mah hae tiah thuih; Izip prae ah misong ah ohhaih thung hoiah nam panawk to ka hoih naah, nam panawk hoi lokmaihaih to ka sak,
14 „З кінцем семи ро́ків відпустите кожен свого брата єврея, що буде про́даний тобі й послужить тобі шість ро́ків, і відпустиш його вільним від себе“. Та не слухалися Мене ваші батьки́, і не прихилили свого уха до цьо́го.
saning sarihto boeng pacoengah nang khaeah zawh ih nawkamya Hebru misongnawk to prawt o boih ah; saning tarukto thung na tok ang sak pae o boeh pongah, na loih o sak han oh, tiah ka naa; toe nam panawk mah ka lok to tahngai o ai moe, naa doeh patueng o ai.
15 А сьогодні вернулися ви та й зробили справедливе в очах Моїх, щоб оголосити волю кожен своєму ближньому, і склали заповіта перед лицем Моїм у тому домі, в якому кли́калось Ім'я́ Моє.
Vaihi loe na dawn o pakhuem boeh moe, ka hmaa ah katoeng hmuen to na sak o; kami boih mah a imtaeng kami to loihsak hanah thuih o; ka hmin hoi kawk ih im thungah ka hmaa roe ah lokmaihaih na sak o:
16 Та ви зно́ву збезчестили Ім'я Моє, і вернули кожен раба свого й кожен невільницю свою, яких відпустили були на волю, і примусили їх, щоб були вам рабами та невільницями.
toe vaihi nang qoi o let moe, ka hmin to nam hnong o sak; angmacae koeh baktiah na prawt o ih, tamna nongpa hoi nongpatanawk to nam laem o sak let moe, nihcae to tamna ah maw, misong ah maw na oh o sak let.
17 Тому́ так промовляє Господь: Ви не послухалися Мене, щоб оголосити волю кожен для брата свого та кожен для свого ближнього, тому то ось Я — говорить Господь — оголошу́ вам волю до меча, до морови́ці й до голоду, і віддам вас на по́страх для всіх царств землі!
To pongah Angraeng mah hae tiah thuih, Ka lok na tahngai o ai; nangcae loe nawkamya loihaih, na imtaeng kaminawk loihaih to na paek o ai; to pongah khenah, sumsen, kasae nathaih, khokhahaih hoiah duek hanah, loihhaih to kang paek o boeh; raihaih tongh hanah long nui prae kaminawk boih salakah kang thak o han.
18 І віддам цих людей, що переступають Мого заповіта, що не додержують слів заповіту, якого були склали перед лицем Моїм, що вони розрізали надво́є теля та перейшли між його кавалками,
Ka hmaa ah lokmaihaih a sak o ih baktih toengah, sah ai kaminawk loe maitaw caa to a um ah baawk o moe, moi salakah a caeh o baktih toengah ka sak han,
19 також князі́в Юди та князів Єрусалиму, е́внухів і священиків, та ввесь наро́д Кра́ю, що прохо́дили поміж кавалками цього теля́ти,
Judah ukkung angraengnawk, Jerusalem ukkung angraengnawk, tangyat mii dueh kaminawk, qaimanawk, baawk ih maitaw caa salakah lam caeh prae kaminawk boih,
20 то Я їх віддам у руку їхніх ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, і стане па́дло їхнє стервом для птаства небесного та для зе́мної звірини...
angmacae ih misa, nihcae hinghaih pakrong kaminawk ban ah ka paek han; nihcae ih qok loe van ih tavaanawk hoi taw ih moinawk han buh ah om tih.
21 А Седекію, царя Юдиного, та його князі́в віддам у руку його ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, та в руку ві́йська вавилонського царя, що відходить від вас.
Judah siangpahrang Zedekiah hoi anih ih ukkung angraengnawk loe angmacae misa, angmacae hinghaih pakrong kaminawk, nangcae khae hoi amlaem let Babylon siangpahrang misatuh kaminawk ban ah ka paek han.
22 Ось Я накажу́, — говорить Господь, — і верну́ їх до цього міста, і вони воюватимуть з ним, і здобу́дуть його та й спалять його огнем, а Юдині міста віддам на спусто́шення, — і не буде в них ме́шканця!“
Khenah, nihcae to lok ka paek moe, hae vangpui thungah kang hoih let han, tiah Angraeng mah thuih; nihcae mah tuh o tih, la o ueloe, hmai hoiah thlaek o tih; Judah vangpuinawk loe kami om ai ah ka pongsak sut han, tiah Angraeng mah thuih.

< Єремія 34 >