Ісая 6
1 Року смерти царя Озі́ї бачив я Господа, що сидів на високому та підне́сеному престо́лі, а кі́нці одежі Його перепо́внювали храм.
Uzziah siangpahrang duekhaih saning ah, kasang parai, angraeng tangkhang nuiah anghnu, Angraeng to ka hnuk; tempul loe anih ih kahni hoiah koi.
2 Серафи́ми стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.
Pakhraeh tarukto kaom, Seraphimnawk loe anih nuiah angdoet o; pakhraeh hnetto hoiah anih ih mikhmai to khuk pae o, pakhraeh hnetto hoiah a khok to khuk pae o moe, pakhraeh hnetto hoiah azawk o.
3 І кликав один до о́дного й говорив: „Свят, свят, свят Господь Савао́т, уся земля повна слави Його!“
Nihcae mah, misatuh kaminawk ih Angraeng loe, Ciimcai, ciimcai, ciimcai; long loe a lensawkhaih hoiah koi boih, tiah maeto hoi maeto khaeah hang o.
4 І захиталися чопи́ порогів від голосу того, хто кликав, а храм перепо́внився димом!
To tiah hanghaih lok pongah, thok tungnawk to anghuen o, tempul loe hmaikhue hoiah koi.
5 Тоді я сказав: „Горе мені, бо я занапа́щений! Бо я чоловік нечистоу́стий, і сиджу́ посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!“
To naah kaimah, Kai loe khosak bing! Kai loe kaciim ai pakha tawn kami ah ka oh, pakha ciim ai kaminawk salakah ka oh pongah, kam ro boeh! Misatuh kaminawk ih Angraeng, Siangpahrang to ka mik mah hnuk boeh, tiah ka hangh:
6 І прилетів до мене один з Серафи́мів, а в руці його ву́гіль розпа́лений, якого він узяв щипцями з-над же́ртівника.
to naah Seraphim maeto mah, taitaeh hoiah ataep moe, hmaicam nui hoiah lak ih hmai kamngaeh to a ban ah sinh moe, kai khaeah azawk.
7 І він доторкну́вся до уст моїх та й сказав: „Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззако́ння твоє, і гріх твій оку́плений“.
Kai ih pakha nuiah hmai kamngaeh to koeng moe, kai khaeah, khenah, hae hmai kamngaeh mah nang ih pakha to sui boeh pongah, na sakpazaehaih to lak ving boeh, na zaehaih doeh pasaeh boeh, tiah ang naa.
8 І почув я голос Господа, що говорив: „Кого Я пошлю́, і хто пі́де для Нас?“А я відказав: „Ось я, — пошли Ти мене!“
To naah, Mi maw ka patoeh han? Kaicae hanah mi maw caeh tih? tiah Angraeng mah thuih ih lok to ka thaih; to naah kaimah, Hae ah ka oh, na patoeh ah, tiah ka naa.
9 А Він проказав: „Іди, і скажеш наро́дові цьому́: Ви бу́дете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити за́вжди, але не пізна́єте.
Anih mah, Caeh ah loe hae kaminawk khaeah, Na thaih o boeh e, na panoek o thai ai; na hnuk o boeh e, na thaih o kop ai, tiah thui paeh, tiah ang naa.
10 Учини́ затужа́вілим серце наро́ду цього́, і тяжки́ми зроби його уші, а очі йому позакле́юй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не наверну́вся, і не був уздоро́влений він“!
Hae kaminawk ih palung to amtaksak ah, naa to pangsak ah loe, mik to maengsak ah; to tih ai nahaeloe nihcae mah mik hoiah hnu o tih; naa hoiah thaih o ueloe, palung hoiah panoek o moeng tih; nihcae dawnpakhuem o naah, kaimah nihcae to ngan ka tui o sak moeng tih, tiah ang naa.
11 І сказав я: „Аж доки, о Господи?“А Він відказа́в: „Аж доки міста́ спусті́ють без ме́шканця, і доми́ без людей, а земля спусто́шена бу́де зовсі́м“.
To naah kaimah, Aw Angraeng nasetto maw akra vop tih? tiah ka naa. Anih mah, Vangpui ah kami om ai, im ah doeh kami om ai, kami om ai pongah prae to pong sut,
12 І відда́лить люди́ну Госпо́дь, і буде велике опу́щення серед землі.
Angraeng mah kaminawk to ahmuen kangthla ah haek boeh pongah, prae pong sut ai karoek to akra tih.
13 І коли позоста́неться в ній ще десята части́на, вона зно́ву спусто́шена бу́де. Але мов з тереби́нту й мов з ду́бу, зоста́неться в них пень по зру́бі, насіння бо святости — пень ї́хній!
Toe prae thung ih kami hato thungah maeto anghmat aep to mah, amro boih let tih; toe hmaica thing hoi oak thing loe aqam angmuen moe, pakhruk pacoengah doeh akung loe anghmat vop baktiah, ciimcai kami ih atii loe to prae thungah kanghmat akung ah om vop tih, tiah ang pathim.
