До євреїв 9
1 Мав же і перший заповіт постанови богослужби та земну святиню.
Therefore the first covenant had also rites of worship and a worldly sanctuary.
2 Була́ бо уряджена перша скинія, яка зветься „Святе“, а в ній був світильни́к, і стіл, і жертовні хліби.
For there was a tabernacle prepared; the first part, wherein was the candlestick, and the table, and the loaves set on it, which is called the sanctuary.
3 А за другою засло́ною скинія, що зветься „Святе́ Святих“.
And beyond the second veil, the tabernacle which is called the Holy of holies, having the golden censer,
4 Мала вона золоту кадильницю й ковче́га заповіту, усюди обку́того золотом, а в нім золота посу́дина з ма́нною, і розцві́ле жезло́ Ааро́нове та табли́ці заповіту.
and the ark of the covenant which was overlaid all round with gold, and in which was the golden pot with the manna in it, and Aaron's rod that budded, and the tables of the covenant;
5 А над ним херуви́ми слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно.
and over it the cherubims of glory shadowing the mercyseat: of which it is not necessary now to speak particularly.
6 При такому ж уря́дженні до першої скинії вхо́дили за́вжди священики, пра́влячи служби Богові,
Now these things being thus disposed, the priests always went into the first part of the tabernacle to perform their daily services:
7 а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він прино́сить за себе й за лю́дські провини.
but into the second only the high-priest went once a year; and that not without blood, which he offered for himself, and for the sins of the people committed through ignorance.
8 Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.
The Holy Ghost shewing by this, that the way into the Holy of holies was not yet manifested, the first tabernacle being yet standing.
9 Вона образ для ча́су теперішнього, за якого прино́сяться да́ри та жертви, що того не можуть вдоскона́лити, щодо сумління того, хто служить,
Which figure remains to the present time, wherein gifts and sacrifices are offered, that cannot perfect the worshipper as to his conscience,
10 що тільки в потравах та в напо́ях, та в різних обмива́ннях, в уставах тілесних, — установлено їх аж до ча́су направи.
relating only to meats and drinks, and different washings, and such carnal ordinances as were required till the time of reformation.
11 Але́ Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотво́рною, цебто не цього втво́рення,
But Christ being come an high-priest of the good things to come, hath entered once for all into the holy places, through a greater and more perfect tabernacle, not made with hands, that is, not of this building,
12 і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набу́в вічне відку́плення. (aiōnios g166)
nor by the blood of goats and calves, but by his own blood, having obtained eternal redemption for us. (aiōnios g166)
13 Бо коли кров козлів та телят та попіл із я́лівок, як покро́пить нечистих, освячує їх на очи́щення тіла,
For if the blood of bulls and goats, and the ashes of an heifer sprinkling the unclean, sanctifieth to the purification of the flesh;
14 скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Вічним Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому! (aiōnios g166)
how much more shall the blood of Christ, who through the eternal Spirit offered himself spotless to God, purify your conscience from dead works, that ye may serve the living God? (aiōnios g166)
15 Тому Він — Посере́дник Ново́го Заповіту, щоб через смерть, — що була́ для відку́плення від пере́ступів, учинених за першого заповіту, — покликані прийняли́ обі́тницю вічного спа́дку. (aiōnios g166)
And on this account He is the mediator of a new covenant, that undergoing death for the redemption of transgressions against the first covenant, they that are called might receive the promise of an eternal inheritance. (aiōnios g166)
16 Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника,
For where a testament is, there is a necessity of proving the death of the testator.
17 заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітник.
For a testament is valid after men are dead, but is of no force while the testator is living.
18 Тому й перший заповіт освячений був не без крови:
Whence neither was the first covenant entered into without blood:
19 Коли бо Мойсей сповістив усі заповіді за Зако́ном усьому наро́дові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей,
for when every command was spoken according to the law, by Moses to all the people, he took the blood of calves and goats, with water and scarlet wool, and hyssop, and sprinkled the book and all the people,
20 проказуючи: „Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!“
saying, this is the blood of the covenant, which God hath enjoined you.
21 Так само і скинію, і ввесь по́суд служебний покропи́в він кров'ю.
And the tabernacle, and all the vessels of public worship he likewise sprinkled with blood.
22 І майже все за Зако́ном кров'ю очищується, а без пролиття́ крови немає відпу́щення.
And according to the law almost all things are purified with blood; and without shedding of blood there is no remission.
23 Отож, треба було́, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих же́ртвами.
It was therefore necessary that the representations of things in the heavens should be purified with these; but the heavenly things themselves with more excellent sacrifices than these.
24 Бо Христос увійшов не в рукотво́рну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,
For Christ is not entered into holy places made with hands, which were but types of the true ones; but into heaven itself, now to appear in the presence of God for us:
25 і не тому́, щоб часто прино́сити в жертву Себе, як первосвященик входить у святиню кожнорічно з кров'ю чужою,
nor to offer Himself often, as the high-priest entereth into the holy of holies every year with the blood of others;
26 бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закла́дин світу, а тепер Він з'явився один раз на схи́лку віків, щоб власною жертвою знищити гріх. (aiōn g165)
(for then He must indeed have suffered often since the foundation of the world) but now once at the conclusion of the ages He hath been made manifest for the abolishing of sin by the sacrifice of himself. (aiōn g165)
27 І як лю́дям призна́чено вмерти один раз, потім же суд,
And as it is appointed to men once to die, and after this the judgement;
28 так і Христос один раз був у жертву прине́сений, щоб „поне́сти гріхи багатьох“, і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасі́ння.
so Christ, having been once offered to bear the sins of many, shall appear the second time without sin, to those who are waiting for Him, unto salvation.
