До євреїв 10

1 Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.

En effet, la Loi, ne contenant que l'ombre des biens à venir, et non l'image réelle des choses, ne peut jamais par ses sacrifices, toujours les mêmes et offerts sans cesse chaque année donner la parfaite pureté à ceux qui y prennent part.

2 Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.

Autrement n'aurait-on pas cessé de les offrir, car ceux qui les offraient, une fois purifiés, n'auraient plus eu conscience de leurs péchés?

3 Але в них спо́мин про гріхи буває щороку,

Mais, au contraire, ces sacrifices eux-mêmes ravivaient chaque année le souvenir des péchés.

4 бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!

Car il est impossible que du sang de taureaux et de boucs effacent des péchés.

5 Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.

Voilà pourquoi le Christ dit en entrant dans le monde: «Tu n'as pas voulu de sacrifice, ni d'offrande, Tu m'as formé un corps;

6 Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав.

les holocaustes, ni les offrandes pour le péché ne t'ont fait plaisir. »

7 Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!

J'ai dit alors: «Voici je viens (Dans le volume il est question de moi) Pour faire, Dieu, ta volonté.»

8 Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.

Après avoir commencé par dire: «Tu n'as voulu ni sacrifices, ni oblations, ni holocaustes, ni offrandes pour le péché, et tu n'y as pas pris plaisir, » (Tout cela cependant est offert d'après la Loi, )

9 Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.

il ajoute: «Voici je viens pour faire ta volonté.» Il supprime le premier point pour établir le second,

10 У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.

et c'est grâce à cette volonté que nous sommes sanctifiés une fois pour toutes, nous qui le sommes par le sacrifice du corps de Jésus-Christ.

11 І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.

De plus, chaque prêtre se présente tous les jours et officie, offrant des sacrifices, souvent les mêmes et qui ne peuvent pas effacer les péchés.

12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,

Lui, au contraire, n'a offert qu'un seul sacrifice pour les péchés, puis «S'est assis» pour toujours «à la droite de Dieu»;

13 далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.

et désormais il attend «Que ses ennemis soient renversés, soient sous ses pieds, comme un marchepied».

14 Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.

C'est par une offrande unique qu'il a donné pour toujours la parfaite pureté à ceux qu'il sanctifie. D'ailleurs,

15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:

l'Esprit saint nous l'atteste, car, après avoir dit:

16 „Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.

«Voici l'alliance que je contracterai avec eux Quand le moment sera venu, dit le Seigneur, Je mettrai mes lois dans leur coeur, Je les graverai dans leur esprit...» ajoute:

17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!

«Je n'aurai plus aucun souvenir de leurs péchés et de leurs iniquités.»

18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.

Or, là où il y a pardon, il n'est plus question de sacrifice pour le péché.

19 Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,

Ainsi, mes frères, puisque nous avons la ferme assurance que nous entrerons dans le sanctuaire, grâce au sang de Jésus —

20 ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,

(car il a inauguré pour nous un chemin nouveau et réel à travers le rideau, c'est-à-dire par son corps)

21 маємо й Великого Священика над домом Божим, —

— puisque nous avons un grand-prêtre préposé à la maison de Dieu,

22 то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!

approchons-nous avec un coeur sincère, avec une foi pleine et entière, le coeur et la conscience purifiés de tout mal, et le corps lavé d'une eau pure;

23 Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.

continuons, sans fléchir, à confesser notre espérance (car il est, fidèle, Celui qui a fait la promesse!).

24 І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.

Ayons l'oeil les uns sur les autres pour nous exciter à l'amour et aux bonnes oeuvres;

25 Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

ne désertons pas nos réunions, comme quelques-uns en ont pris l'habitude, mais fortifions-nous-y, et cela d'autant plus que vous voyez approcher le grand jour.

26 Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,

Si, après avoir fait connaissance avec la vérité, nous péchons exprès, il ne reste plus de sacrifice pour les péchés;

27 а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.

il ne reste que la terrible attente du jugement et un feu dévorant qui doit consumer les rebelles.

28 Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —

Celui qui a violé la Loi de Moïse meurt sans miséricorde «sur la déposition de deux ou trois témoins».

29 скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

Combien sera plus terrible le châtiment dont sera jugé digne celui qui aura foulé aux pieds le Fils de Dieu et regardé comme vil «le sang de l'Alliance», — ce sang qui l'a sanctifié, — qui aura outragé l'Esprit de la grâce?

30 Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!

Nous connaissons celui qui a dit: «A moi la vengeance, moi je rendrai à mon tour», et ailleurs: «Le Seigneur jugera son peuple.»

31 Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого!

Il est terrible de tomber entre les mains du Dieu vivant!

32 Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.

Souvenez-vous des premiers temps où, après avoir été éclairés, vous avez dû soutenir de nombreuses et douloureuses luttes;

33 Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.

ici, exposés publiquement aux insultes et aux afflictions, là, sympathisant avec ceux que l'on traitait ainsi.

34 Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.

Vous avez eu compassion des prisonniers, vous vous êtes résignés avec joie à la confiscation de vos biens, sachant que vous possédez ailleurs une fortune qui vaut mieux et vous restera toujours.

35 Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.

Ne perdez donc rien de votre confiance; une récompense immense y est attachée.

36 Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.

Ce qu'il vous faut, c'est de la patience, pour qu'après avoir fait la volonté de Dieu, vous remportiez ce qui vous est promis.

37 Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“

Encore «Un bien, un bien petit espace de temps. Celui qui doit venir arrivera et ne tardera point,

38 А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.

Et mon juste vivra par la foi; Mais s'il recule, mon âme ne trouve pas en lui de plaisirs.»

39 Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі.

Quant à nous, nous ne sommes pas de ceux qui reculent pour se perdre, mais de ceux qui ont la foi pour sauver leurs âmes!