Якова 1
1 Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племена́м, які в Розпоро́шенні, — вітаю я вас!
Jacques, serviteur de Dieu et du Seigneur Jésus-Christ aux douze tribus de la dispersion, salut.
2 Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування,
Regardez comme un grand bonheur, mes frères, d'être en but à diverses épreuves;
3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.
car, en mettant votre foi au creuset, elles produisent, vous le savez, la patience;
4 А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали.
patience qui doit être parfaitement mise en pratique, pour que vous soyez parfaits, accomplis, ne laissant absolument rien à désirer.
5 А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на.
Si l'un de vous manque de sagesse, qu'il s'adresse à Dieu, qui donne à tous, volontiers et sans reproches, et la sagesse lui sera donnée.
6 Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.
Mais qu'il demande avec confiance, sans douter; celui qui doute ressemble aux vagues de la mer quand le vent les soulève et les agite.
7 Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа.
Qu'une telle personne ne s'attende pas à obtenir quoi que ce soit du Seigneur.
8 Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх.
L'homme irrésolu est inconstant dans toutes ses entreprises.
9 А понижений брат нехай хвалиться висо́кістю своєю,
Que le frère humble songe avec orgueil à sa noblesse
10 а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, —
et le riche à sa bassesse, car il passera comme la fleur de l'herbe;
11 бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!
le soleil se lève avec sa chaleur ardente et «Il sèche l'herbe, et sa fleur tombe », et la beauté de son aspect disparaît; ainsi se flétrira le riche au milieu de sa carrière!
12 Блаженна люди́на, що ви́терпить пробу, бо, бувши ви́пробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.
Heureux l'homme qui supporte patiemment l'épreuve; car lorsqu'il aura fait ses preuves, il recevra la couronne de vie que Dieu a promise à ceux qui l'aiment.
13 Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.
Que personne ne dise dans une tentation: «C'est Dieu qui me tente», car Dieu, qui ne peut être tenté par le mal, ne tente lui-même personne.
14 Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною.
Lorsqu'on est tenté, c'est qu'on est entraîné et séduit par sa propre convoitise;
15 Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.
ensuite, la convoitise, qui a conçu, donne naissance au péché; et, enfin, le péché, parvenu à sa plus haute puissance, enfante la mort.
16 Не обма́нюйтесь, брати мої любі!
Ne vous y trompez pas, mes frères bien-aimés,
17 Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.
tout don excellent et tout présent parfaits viennent d'en haut, descendent d'auprès du Père des lumières, chez lequel il n'y a aucun changement, pas l'ombre d'une variation.
18 Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його.
Il nous a enfantés, parce qu'il l'a bien voulu, au moyen de la parole de vérité, pour que nous fussions, en quelque sorte, les prémices de ses créatures.
19 Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів.
Sachez-le bien, mes frères bien-aimés! Que tout homme soit prompt à écouter, lent à parler, lent à se mettre en colère,
20 Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої.
car la colère de l'homme n'accomplit pas la justice de Dieu.
21 Тому́ то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби́, і прийміть із ла́гідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.
Enlevez donc toute souillure et tout reste de méchanceté, et recevez avec douceur la parole plantée en vous et qui peut sauver vos âmes.
22 Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.
Seulement mettez cette parole en pratique, et ne vous bornez pas à l'écouter; vous tomberiez dans une grave erreur.
23 Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, —
Effectivement, celui qui se borne à écouter la parole et ne la met pas en pratique ressemble à cet homme qui, après avoir vu dans un miroir les traits de son visage
24 бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є.
et après s'être regardé, s'en est allé et a immédiatement oublié comment il est.
25 А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм!
Celui, au contraire, qui considère attentivement la Loi parfaite, la Loi de la liberté, qui prolonge sa contemplation, qui en arrive ainsi non à écouter pour oublier, mais à observer et à mettre en pratique, celui-là trouvera le bonheur dans son activité même.
26 Коли ж хто гада́є, що він побожний, і свого язика не вгамо́вує, та своє серце обманює, — марна́ побожність того́!
Si quelqu'un croit servir Dieu, qui ne tient pas sa langue en bride et qui se trompe lui-même, son service de Dieu est illusoire.
27 Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.
Une manière de servir notre Dieu et Père, pure et sans tache à ses yeux, est de veiller sur les orphelins et les veuves dans leur détresse et de se garder soi-même immaculé du monde.
