Екклезіяст 3

1 Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:

Jest pora na wszystko i czas na każdą sprawę pod niebem.

2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,

[Jest] czas rodzenia i czas umierania, czas sadzenia i czas wyrywania tego, co zasadzono;

3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

Czas zabijania i czas leczenia, czas burzenia i czas budowania;

4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,

Czas płaczu i czas śmiechu, czas smutku i czas pląsów;

5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,

Czas rzucania kamieni i czas zbierania kamieni, czas uścisków i czas powstrzymywania się od uścisków;

6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,

Czas szukania i czas tracenia, czas zachowania i czas wyrzucania;

7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

Czas rozdzierania i czas zszywania, czas milczenia i czas mówienia;

8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!

Czas miłowania i czas nienawiści, czas wojny i czas pokoju.

9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?

Jaki pożytek ma ten, kto pracuje, z całego swego trudu?

10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,

Widziałem pracę, którą Bóg dał synom ludzkim, aby się nią trudzili.

11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.

Wszystko dobrze uczynił w swoim czasie. Włożył także świat w ich serca, mimo że człowiek nie zdoła pojąć dzieła, którego Bóg dokonuje od początku do końca.

12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.

Dlatego wiem, że dla nich nie ma nic lepszego nad to, by się radowali i czynili dobrze za swego życia.

13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!

Również i to, gdy każdy człowiek je i pije, i cieszy się dobrem całego swego trudu, jest darem Boga.

14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

Wiem i to, że cokolwiek czyni Bóg, będzie trwać na wieki. Nie można do tego nic dodać ani z tego odjąć, a Bóg czyni to, aby ludzie się go bali.

15 Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!

To, co było, jest teraz, a to, co będzie, już było. Bóg bowiem żąda tego, co przeminęło.

16 І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.

Widziałem jeszcze pod słońcem niegodziwość w miejscu sądu, a w miejscu sprawiedliwości – nieprawość.

17 Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.

I powiedziałem w sercu: Bóg osądzi zarówno sprawiedliwego, jak i niegodziwego, gdyż tam będzie czas na [osądzenie] każdego zamiaru i uczynku.

18 Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,

Powiedziałem w sercu o sprawie synów ludzkich: Oby Bóg im pokazał, aby wiedzieli, że są tylko zwierzętami.

19 бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!

Bo jednakowy jest los synów ludzkich i los zwierząt. Jak umiera ten, tak umiera i tamto. Wszyscy mają jednakowe tchnienie, a nie ma człowiek przewagi nad zwierzęciem, gdyż wszystko jest marnością.

20 Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.

Wszystko to idzie do jednego miejsca; wszystko jest z prochu i wszystko w proch się obraca.

21 Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?

A któż wie, że duch synów ludzkich idzie w górę, a duch zwierzęcia zstępuje do ziemi?

22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?

Dlatego zobaczyłem, że nie ma nic lepszego nad to, żeby człowiek się radował ze swoich dzieł, gdyż to jest jego dział. Któż bowiem doprowadzi go [do tego], aby poznał to, co ma być po nim?