Екклезіяст 3

1 Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:

凡事都有定期， 天下万务都有定时。

2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,

生有时，死有时； 栽种有时，拔出所栽种的也有时；

3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

杀戮有时，医治有时； 拆毁有时，建造有时；

4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,

哭有时，笑有时； 哀恸有时，跳舞有时；

5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,

抛掷石头有时，堆聚石头有时； 怀抱有时，不怀抱有时；

6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,

寻找有时，失落有时； 保守有时，舍弃有时；

7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

撕裂有时，缝补有时； 静默有时，言语有时；

8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!

喜爱有时，恨恶有时； 争战有时，和好有时。

9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?

这样看来，做事的人在他的劳碌上有什么益处呢？

10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,

我见 神叫世人劳苦，使他们在其中受经练。

11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.

神造万物，各按其时成为美好，又将永生安置在世人心里。然而 神从始至终的作为，人不能参透。

12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.

我知道世人，莫强如终身喜乐行善；

13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!

并且人人吃喝，在他一切劳碌中享福，这也是 神的恩赐。

14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

我知道 神一切所做的都必永存；无所增添，无所减少。 神这样行，是要人在他面前存敬畏的心。

15 Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!

现今的事早先就有了，将来的事早已也有了，并且 神使已过的事重新再来。

16 І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.

我又见日光之下，在审判之处有奸恶，在公义之处也有奸恶。

17 Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.

我心里说， 神必审判义人和恶人；因为在那里，各样事务，一切工作，都有定时。

18 Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,

我心里说，这乃为世人的缘故，是 神要试验他们，使他们觉得自己不过像兽一样。

19 бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!

因为世人遭遇的，兽也遭遇，所遭遇的都是一样：这个怎样死，那个也怎样死，气息都是一样。人不能强于兽，都是虚空。

20 Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.

都归一处，都是出于尘土，也都归于尘土。

21 Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?

谁知道人的灵是往上升，兽的魂是下入地呢？

22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?

故此，我见人莫强如在他经营的事上喜乐，因为这是他的分。他身后的事谁能使他回来得见呢？