Дії 5
1 А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,
But a certain man named Ananias, with Sapphira his wife, sold a possession,
2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.
and kept back part of the price, and his wife was conscious of it; and he brought a certain part of it, and laid it at the feet of the apostles.
3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?
But Peter said: Ananias, why has Satan filled your heart, that you should attempt to deceive the Holy Spirit, and keep back part of the price of the land?
4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“
While it remained unsold, was it not your own? And after it was sold, was it not at your own disposal? Why have you purposed this thing in your heart? You have not lied to men, but to God.
5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!
And when Ananias heard these words, he fell down, and expired. And great fear came on all that heard these things.
6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.
And the young men arose and wound him in his mantle, and carried him out, and buried him.
7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.
And after an interval of about three hours, his wife, not knowing what had been done, came in.
8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“Вона ж відказала: „Так, за стільки“.
And Peter answered her: Tell me, did you sell the land for so much? She replied: Yes; for so much.
9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.
But Peter said to her: Why is it that you have agreed together to tempt the Spirit of the Lord? Behold, the feet of those who have buried your husband are at the door, and they shall carry you out.
10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.
And she immediately fell down at his feet, and expired. And the young men came in and found her dead; and they carried her out, and buried her by the side of her husband.
11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.
And great fear came on all the church, and on all that heard these things.
12 А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.
And many signs and wonders were done among the people by the hands of the apostles; (and they were all with one consent in Solomon’s porch.
13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.
And no one of the rest durst join himself to them; but the people magnified them.
14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,
And believers in the Lord were more and more added to them, multitudes both of men and women; )
15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.
so that they brought the sick out along the streets, and laid them on beds and couches, that even the shadow of Peter, as he passed along, might fall on some of them.
16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!
And many people of the cities round about came to Jerusalem, bringing the sick, and those who were troubled by evil spirits, all of whom were cured.
17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,
But the chief priest arose, and all that were with him, (which is the sect of the Sadducees, ) and were filled with indignation;
18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.
and they laid their hands on the apostles, and put them in the public prison.
19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:
But an angel of the Lord opened the doors of the prison by night, and brought them out, and said:
20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.
Go, stand in the temple, and speak to the people all the words of this life.
21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.
And having heard this, they entered the temple, early in the morning, and taught. But the chief priest, and those who were with him, came and called together the Sanhedrim, and all the eldership of the sons of Israel, and sent to the prison to have them brought.
22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,
But when the attendants came, and found them not in the prison, they returned and reported,
23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“
saying: We found the prison closed with all safety, and the guards standing before the doors; but when we had opened, we found no one within.
24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.
When the priest and the captain of the temple and the chief priests heard these words, they were in doubt about them, what this could mean.
25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.
And some one came and reported to them: Behold, the men whom you put in prison are standing in the temple, and teaching the people.
26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.
Then went the captain with the attendants, and brought them without violence; for they feared the people, lest they should be stoned.
27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:
And when they had brought them, they made them stand before the Sanhedrim; and the chief priest asked them,
28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.
saying: Did we not strictly charge you not to teach in this name? And behold, you have filled Jerusalem with your teaching, and you intend to bring this man’s blood upon us.
29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!
But Peter and the apostles answered and said: We must obey God rather than men.
30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.
The God of our fathers has raised up Jesus, whom you slew by hanging him on a tree.
31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.
Him has God exalted to his right hand to be a Prince and a Savior, in order to give to Israel repentance and remission of sins:
32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.
and we are witnesses of these things, and so is the Holy Spirit also, whom God has given to them that obey him.
33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?
And when they heard this, they were enraged; and they determined to put them to death.
34 І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.
Then arose a certain man in the Sanhedrim, a Pharisee, named Gamaliel, a teacher of the law, who was honored by all the people; and he commanded them to put the apostles out for a little while,
35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте.
and said to them: Men of Israel, consider well with yourselves what you are about to do to these men.
36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́.
For before these days Theudas arose, declaring himself to be some great one; to whom a number of men, about four hundred, joined themselves; and he was slain; and all, as many as believed him, were scattered and brought to naught.
37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.
After this man, Judas the Galilean arose, in the days of the enrollment, and drew over many people after him; and he was destroyed, and all, as many as believed him, were scattered.
38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона.
And now I say to you, keep away from these men, and let them alone; for if this counsel or this work be of men, it will come to an end;
39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“І послухались ради його.
but if it is of God, you can not bring it to an end: and take heed, lest you be found fighting also against God.
40 І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.
And they were persuaded by him; and when they had called the apostles in and scourged them, they commanded them not to speak in the name of Jesus, and let them go.
41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.
Then, they went from the presence of the Sanhedrim, rejoicing that they were thought worthy to suffer shame for his name’s sake.
42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа.
And daily in the temple, and from house to house, they ceased not to teach and to preach Jesus the Christ.
