Дії 4
1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,
While they were speaking to the people, the priests, and the captain of the temple, and the Sadducees came upon them,
2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.
being vexed because they taught the people, and preached through Jesus the resurrection from the dead.
3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.
And they laid hands on them, and put them in prison till the next day, for it was already evening.
4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.
But many of those who heard the word, believed: and the number of the men was about five thousand.
5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
And it came to pass, on the next day, that their rulers and elders and scribes,
6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
and Annas the chief priest, and Caiaphas and John and Alexander, and as many as were of the family of the chief priest, met together in Jerusalem.
7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“
And when they had made them stand in the midst, they asked: By what power, or by what name have you done this?
8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!
Then Peter, filled with the Holy Spirit, said to them: Rulers of the people, and elders of Israel,
9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -
if we are this day examined with respect unto the good deed done to the infirm man, by what means he has been saved,
10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!
be it known to you all, and to all the people of Israel, that by the name of Jesus Christ the Nazarene, whom you crucified, whom God raised from the dead, by him does this man stand before you in health.
11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“
This is the stone that was rejected with contempt by you builders, which has become the head of the corner.
12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.
And there is salvation in no other; nor, indeed, is there another name under heaven, given among men, by which we must be saved.
13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.
Now, when they saw the boldness of Peter and John, and perceived that they were unlearned and plain men, they were astonished; and they also recognized them, that they had been with Jesus;
14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.
and, seeing the man who had been cured standing with them, they had nothing to say in reply.
15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,
But, having commanded them to go aside out of the Sanhedrim, they consulted with one another,
16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
saying: What shall we do with these men? For that an evident sign has been done by them, is manifest to all that dwell in Jerusalem, and we can not deny it.
17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.
But that it may spread no further among the people, let us severely threaten them, so that they speak no more to any man in this name.
18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.
And they called them in, and commanded them to speak no more at all, nor to teach, in the name of Jesus.
19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
But Peter and John answering them, said: Whether it is right in the sight of God to obey you rather than God, judge you.
20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“
For we can not but speak the things that we have seen and heard.
21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.
And when they had further threatened them, they let them go, finding nothing for which they could punish them, because of the people; for they all glorified God on account of that which had been done;
22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.
for the man on whom this sign of healing had been performed was more than forty years old.
23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.
And having been released, they went to their own, and told all that the chief priests and elders had said to them.
24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!
And when they heard it, they lifted up their voice with one consent to God, and said: Lord, thou art God, who didst make the heaven and the earth and the sea, and all things that are in them; who, by the mouth of David thy servant, didst say,
25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?
Why did the heathen rage, and the people devise vain things?
26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.
The kings of the land stood up, and the rulers met together against the Lord and against his anointed.
27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,
For, in truth, against thy holy child Jesus, whom thou didst anoint, both Herod and Pontius Pilate, with the Gentiles and the people of Israel, did meet together,
28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.
to do whatever thy hand and thy counsel determined to be done.
29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,
And now, Lord, look upon their threatenings, and grant to thy servants that they may speak thy word with all boldness,
30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Отрока Ісуса“.
by stretching out thy hand to heal, that both signs and wonders may be done through the name of thy holy child Jesus.
31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!
And when they had prayed, the place in which they were assembled was shaken; and they were all filled with the Holy Spirit, and spoke the word of God with boldness.
32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.
And the multitude of believers were of one heart and of one soul; and no one said that any part of his possessions was his own; but they had all things in common.
33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!
And with great power did the apostles bear testimony to the resurrection of the Lord Jesus, and great grace was on them all.
34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,
Nor, indeed, was there any needy person among them; for as many as were owners of lands or houses, sold them, and brought the prices of what had been sold,
35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.
and laid them down at the feet of the apostles; and distribution was made to every one as he had need.
36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“— був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,
And Joses, who, by the apostles, was surnamed Barnabas, (which name, when translated, is, Son of consolation, ) a Levite, by birth a Cyprian,
37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.
having land, sold it, and brought the money and laid it at the feet of the apostles.
