Дії 26

1 А Агріппа сказав до Павла: „Дозволяємо тобі говорити про себе само́го“. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

Xuning bilǝn, Agrippa Pawlusⱪa: — Ɵzüngning gepingni ⱪilixingƣa ruhsǝt, — dedi. Pawlus ⱪolini sozup ɵzini aⱪlaxⱪa baxlidi:

2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї,

— I Agrippa han, bügün aldilirida Yǝⱨudiylar mening üstümdin xikayǝt ⱪilƣan pütün ixlar toƣruluⱪ jawab berix pursitigǝ nesip bolƣanliⱪim üqün, bolupmu ɵzlirining Yǝⱨudiylarning adǝtliri wǝ ularning arisidiki talax-tartixliridin hǝwǝrliri bolƣanliⱪi üqün ɵzümni bǝhtlik ⱨesablaymǝn! Xuning üqün degǝnlirimni sǝwrqanliⱪ bilǝn anglap beⱪixlirini ɵtünimǝn.

3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че.

4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї,

Mening dǝslǝpki waⱪitlirimda, yǝni kiqikimdin tartip ɵz elimdǝ, Yerusalemda yürüx-turuxumning ⱪandaⱪ ikǝnliki Yǝⱨudiylarning ⱨǝmmisigǝ ayan.

5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

Ular xu dǝslǝpki waⱪtimdin beri meni tonuƣaqⱪa (ǝgǝr halisaidi, xuningƣa guwaⱨliⱪ berǝtti), mening ibadǝt tüzümidiki ǝng tǝlǝpqan mǝzⱨǝpning xǝrtliri boyiqǝ yaxap, yǝni Pǝrisiy bolup ɵmrümni ɵtküzginimni bilidu.

6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям,

Əmdi mǝn Huda ata-bowilirimizƣa ⱪilƣan wǝdigǝ baƣliƣan ümidim tüpǝylidin ⱨazir soraⱪ ⱪiliniwatimǝn.

7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї!

Xu [wǝdining] nesiwisigǝ yetixni bizning pütkül on ikki ⱪǝbilimiz keqǝ-kündüz tohtawsiz Hudaƣa ibadǝt ⱪilip ümid ⱪilmaⱪta. I aliyliri, Yǝⱨudiylarning mening üstümdin ⱪilƣan xikayǝtliri dǝl xu ümidkǝ baƣliⱪtur!

8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

[Halayiⱪ], Huda ɵlgǝnlǝrni tirildürsǝ, nemǝ üqün ixinixkǝ bolmaydu, dǝp ⱪaraysilǝr?

9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на,

Dǝrwǝⱪǝ, ɵzümmu ǝslidǝ Nasarǝtlik Əysaning namiƣa ⱪarxi nurƣun ixlarni ⱪilixim kerǝk dǝp ⱪayil idim

10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

wǝ Yerusalemda ǝnǝ xundaⱪ ixlarni ⱪilƣanidim. Bax kaⱨinlardin ⱨoⱪuⱪ elip, ɵzüm Hudaning nurƣun muⱪǝddǝs bǝndilirini zindanƣa tutup bǝrgǝn, ular ɵlümgǝ ⱨɵküm ⱪilinƣandimu, ⱨɵkümgǝ awaz ⱪoxⱪanidim.

11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

Mǝn ⱨǝmmǝ sinagoglarda kɵp ⱪetim ularni izdǝp tepip jazalap, kupurluⱪ gǝp ⱪilixⱪa zorliƣanidim. Mǝn ularƣa tǝlwilǝrqǝ ɵq bolup, ⱨǝtta yaⱪa yurttiki xǝⱨǝrlǝrgǝ berip, ularƣa ziyankǝxlik ⱪilƣanidim.

12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників,

Bu ixlarda bolup bax kaⱨinlar bǝrgǝn toluⱪ wǝkillik ⱨoⱪuⱪi bilǝn Dǝmǝxⱪ xǝⱨirigǝ ⱪarap sǝpǝr ⱪiliwatattim.

13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов!

Qüx waⱪtida yolda ketiwetip, asmandin qüxkǝn, ⱪuyax nuridinmu küqlük bir nurning ǝtrapimni wǝ billǝ ketiwatⱪanlarni yorutuwǝtkǝnlikini kɵrdüm.

14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“

Ⱨǝmmimiz yǝrgǝ yiⱪilƣan bolup mǝn ibraniy tilida eytilƣan: «Əy Saul, Saul! Manga nemixⱪa ziyankǝxlik ⱪilisǝn? Seni zihlaxlarƣa ⱪarxi tǝpmiking sǝn üqün tǝs kelidu!» degǝn bir awazni anglidim.

15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

Mǝn: — «I Rǝb, sǝn kimsǝn?» dǝp sorisam, Rǝb manga: «Mǝn sǝn ziyankǝxlik ⱪiliwatⱪan Əysadurmǝn!

16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

Əmdi ornungdin tur; qünki Mǝn seni sǝn kɵrgǝn ixlarƣa ⱨǝmdǝ Ɵzüm sanga ayan ⱪilinƣinimda kɵridiƣan ixlarƣa hǝziniqi ƣojidar wǝ guwaⱨliⱪ bǝrgüqi boluxⱪa tiklǝx üqün, sanga ayan boldum.

17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, —

Mǝn seni ɵz hǝlⱪingning ⱨǝm ǝllǝrning ⱪolidin ⱪutⱪuzimǝn — qünki mǝn seni yat ǝlliklǝrning kɵzlirini eqip, ularning ⱪarangƣuluⱪtin yoruⱪluⱪⱪa, Xǝytanning ilkidin Hudaƣa baƣlinixⱪa buruluxi üqün ularning arisiƣa ǝwǝtimǝn. Xuning bilǝn ular gunaⱨlirining kǝqürümigǝ, xundaⱪla Manga etiⱪad ⱪilix arⱪiliⱪ pak-muⱪǝddǝs ⱪilinƣanlarning arisida mirasⱪa muyǝssǝr bolidu» — dedi.

18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“.

19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

Xunga, i Agrippa aliyliri, mǝn ǝrxtin kǝlgǝn bu ƣayibanǝ kɵrünüxkǝ itaǝtsizlik ⱪilmidim.

20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння.

Bǝlki aldi bilǝn Dǝmǝxⱪ hǝlⱪigǝ, andin Yerusalem xǝⱨiridikilǝrgǝ, pütün Yǝⱨudiyǝ ɵlkisidikilǝrgǝ ⱨǝmdǝ yat ǝlliklǝrgimu, «Towa ⱪilip, Hudaƣa baƣlininglar, xundaⱪla towa ⱪilixⱪa uyƣun ǝmǝllǝrni kɵrsitinglar» dǝp jakarlap hǝwǝr yǝtküzüp kǝldim.

21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти.

Bu ixlar tüpǝylidin Yǝⱨudiylar meni ibadǝthana ⱨoylisida tutup, muxtlap ɵltürüwǝtmǝkqi boluxti.

22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, —

Lekin bügüngiqǝ Hudaning yardǝm-mǝditigǝ muyǝssǝr bolup mǝn qing turuwatimǝn, tɵwǝndikilǝr bolsun yuⱪiridikilǝr bolsun ⱨǝmmǝylǝngǝ guwaⱨliⱪ berip kǝldim. Guwaⱨliⱪim dǝl pǝyƣǝmbǝrlǝr ⱨǝm Musa ɵzi bexarǝt ⱪilip eytⱪanliridin baxⱪa nǝrsǝ ǝmǝs —

23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“

demǝk, Mǝsiⱨ jǝzmǝn azab-oⱪubǝt qekip, tunji bolup ɵlümdin tirilgüqi bolup [Yǝⱨudiy] hǝlⱪigǝ ⱨǝm pütkül ǝllǝrgimu yoruⱪluⱪ jakarlaydu.

24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучни́м голосом: „Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму“!

Pawlus bu ixlarni eytip ɵzini xundaⱪ aⱪlax jawabini bǝrgǝndǝ, Festus yuⱪiri awaz bilǝn uningƣa: — Pawlus, sarang bolupsǝn! Bilimingning kɵpliki ǝⱪlingni azduruptu! — dedi.

25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

Lekin Pawlus: — Sarang ǝmǝsmǝn, i Festus janabliri, mǝn bǝlki ⱨǝⱪiⱪǝtkǝ uyƣun ⱨǝm salmiⱪi bar sɵzlǝrni jar ⱪilimǝn.

26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це.

Qünki [Agrippa] aliylirining bu ixlardin hǝwiri bar. Mǝn uningƣa yürǝklik bilǝn oquⱪ sɵzlǝwatimǝn, qünki bu ixlarning ⱨeqⱪaysisining uningdin yoxurun ǝmǝslikigǝ ixinimǝn. Qünki bu ix bulung-puqⱪaⱪlarda ⱪilinƣan ǝmǝs!

27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“.

— Əy Agrippa aliyliri, ɵzliri pǝyƣǝmbǝrlǝrning eytⱪanliriƣa ixinǝmdila? Mǝn ixinidiƣanliⱪlirini bilimǝn! — dedi.

28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“.

Agrippa Pawlusⱪa: — Sǝn meni muxunqilik ⱪisⱪiƣina waⱪitta hristian boluxⱪa ⱪayil ⱪilmaⱪqimusǝn? — dedi.

29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“.

Pawlus: — Mǝyli ⱪisⱪa waⱪit iqidǝ yaki uzun waⱪitta bolsun, pǝⱪǝt ɵzlirining ǝmǝs, bǝlki bügün sɵzümni angliƣuqilarning ⱨǝmmisi manga ohxax bolƣay (pǝⱪǝt mǝndiki zǝnjirlǝr silǝrdǝ bolmisun!) dǝp Hudadin tilǝymǝn, — dedi.

30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів.

Xuning bilǝn [Agrippa] han, xundaⱪla waliy, Bǝrniki wǝ ular bilǝn billǝ olturƣanlar orunliridin turup,

31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“

[zaldin] qiⱪip, bir-birigǝ: — Bu kixining ɵlümgǝ yaki türmigǝ solaxⱪa tegixlik ⱨeqbir jinayiti yoⱪ ikǝn! — deyixti.

32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“

Agrippa Festusⱪa: — Bu adǝm Ⱪǝysǝrgǝ murajiǝt ⱪilmiƣan bolsa, ⱪoyup berilsǝ bolidikǝntuⱪ! — dedi.