Дії 25

1 А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відійшов із Кесарі́ї до Єрусалиму.

Festus [Yǝⱨudiyǝ] ɵlkisigǝ kirip, üq kündin keyin Ⱪǝysǝriyǝdin qiⱪip Yerusalemƣa barƣanidi.

2 І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його,

Bax kaⱨinlar bilǝn Yǝⱨudiylarning mɵtiwǝrliri uning aldida Pawlusning üstidin rǝsmiy xikayǝt ⱪilip, uningdin iltipat sorap, adǝm ǝwitip Pawlusni

3 і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, — вони змову вчинили, щоб смерть заподі́яти йому по дорозі.

Yerusalemƣa elip kelixni ɵtündi. Mǝⱪsiti, ular yol üstidǝ bɵktürmǝ tǝyyarlap Pawlusni ɵltürüx idi.

4 А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незаба́ром туди подає́ться.

Festus buni anglap ularƣa: — Pawlus ⱨazir Ⱪǝysǝriyǝdǝ solaⱪta turiwǝrsun. Mǝn yeⱪinda u yǝrgǝ ⱪaytip kǝtmǝkqimǝn.

5 „Отже, — сказав він, — хто спроможен із вас, нехай ті вируша́ють ра́зом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржа́ють його“.

Aranglardin ⱨoⱪuⱪdar bolƣanlar mǝn bilǝn billǝ qüxsun. Əgǝr uning birǝr ǝyibi bolsa, ular xu yǝrdǝ xikayǝt ⱪilsa bolidu, — dǝp jawab bǝrdi.

6 І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він поверну́вся до Кесарії. А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб приве́сти Павла.

Festus ularning iqidǝ sǝkkiz-on kündin artuⱪ turmay, Ⱪǝysǝriyǝgǝ ⱪaytip qüxti. Ətisi soraⱪ tǝhtigǝ olturup, Pawlusni elip kelixni buyrudi.

7 Як його ж привели́, то стали навколо юдеї, що поприхо́дили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжки́х винувачень, що їх не могли дове́сти,

Pawlus kǝlgǝndǝ, Yerusalemdin qüxkǝn Yǝⱨudiylar uning ǝtrapiƣa olixip, uningƣa nurƣun eƣir jinayǝtlǝr bilǝn ⱪarilap xikayǝtlǝrni ⱪildi. Biraⱪ bularning ⱨeqⱪaysisiƣa ispat kɵrsitip berǝlmidi.

8 бо Павло боронився: „Я не провинився ні в чім ані проти Зако́ну юдейського, ані проти храму, ані супроти ке́саря“.

Pawlus ɵzini aⱪlap: — Mǝn ⱨeqⱪaysi ixta Yǝⱨudiylarning ⱪanuniƣa, ibadǝthanisiƣa yaki [imperator] Ⱪǝysǝrgǝ ⱪarxi birǝr jinayǝtmu sadir ⱪilmidim, — dedi.

9 Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павло́ві на відповідь: „Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?“

Lekin, Festus Yǝⱨudiylarning kɵnglini elixⱪa, ularƣa iltipat kɵrsǝtmǝkqi bolup Pawlustin: — Yerusalemƣa berip, u yǝrdǝ mening aldimda bu xikayǝtlǝrgǝ asasǝn sotlinixⱪa razi bolamsǝn? — dǝp soridi.

10 Та Павло відказав: „Я стою перед судом ке́саревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скри́вдив, як і ти дуже добре те знаєш.

Lekin Pawlus jawab berip mundaⱪ dedi: — Mǝn ⱨazir Ⱪǝysǝrning soraⱪ tǝhti aldida turimǝn. Meni soraⱪ ⱪilixⱪa tegixlik yǝr mana muxu. Ɵzlirigǝ eniⱪ mǝlum bolƣandǝk, mǝn Yǝⱨudiylarƣa ⱨeqⱪandaⱪ naⱨǝⱪliⱪ ⱪilmidim.

11 Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до ке́саря!“

Əgǝr jinayitim bolsa, xundaⱪla ɵlümgǝ layiⱪ birǝr ix ⱪilƣan bolsam, mǝn ɵzümni ɵlümdin ⱪaqurmaymǝn. Biraⱪ ularning mening üstümdin ⱪilƣan xikayǝtlirining asasi bolmisa, ⱨeqkimning meni ularƣa tapxurup berixkǝ ⱨǝⱪⱪi yoⱪ. Mǝn Ⱪǝysǝrgǝ murajiǝt ⱪilimǝn!

12 Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: „Ти відкли́кавсь до ке́саря, — до ке́саря пі́деш!“

Andin Festus mǝsliⱨǝtqiliri bilǝn sɵzlǝxkǝndin keyin, Pawlusⱪa: — Sǝn Ⱪǝysǝrgǝ murajiǝt ⱪilding — uning aldiƣa ǝmdi barisǝn! — dedi.

13 Як минуло ж днів кілька, цар Агрі́ппа й Верні́ка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати.

Birnǝqqǝ kündin keyin, Agrippa han bilǝn [singlisi] Bǝrniki Festusⱪa tǝbrik-salamƣa Ⱪǝysǝriyǝgǝ kǝldi.

14 А що там багато днів вони пробули́, то Фест ви́клав справу Павлову цареві й промовив: „Є один чоловік — від Фелікса лишений в'язень,

U yǝrdǝ uzun künlǝr turƣandin keyin, Festus Pawlusning ixini hanƣa mǝlum ⱪilip: — Bu yǝrdǝ Feliks ⱪaldurup kǝtkǝn bir mǝⱨbus bar.

15 на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські прине́сли скаргу, домагаючись його о́суду.

Mǝn Yerusalemƣa barƣinimda, Yǝⱨudiy bax kaⱨinliri bilǝn aⱪsaⱪalliri uning üstidin xikayǝt ⱪilip, mǝndin uni jazaƣa mǝⱨkum ⱪiliximni tǝlǝp ⱪilixti.

16 Я їм відповів, що римля́ни не мають звича́ю люди́ну якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачі́в, і не буде йому дано можности для оборони від закидів.

Mǝn ularƣa, ǝrz ⱪilinƣuqi ǝrz ⱪilƣuqilar bilǝn yüzlǝxtürülüp, uningƣa ɵzini aⱪlax pursiti berilmigüqǝ, uni jazaƣa tapxurux rimliⱪlarning aditi ǝmǝstur, dǝp eyttim.

17 І як зійшлись вони тут, то я, зволіка́ння не роблячи жодного, сів наступного дня на сидіння судде́ве, і звелів привести́ цього мужа.

Xunga ular mǝn bilǝn billǝ bu yǝrgǝ kǝlgǝndin keyin, mǝn waⱪitni kǝynigǝ sozmay, ǝtisila soraⱪ tǝhtigǝ olturup u kixini ǝkilixni buyrudum.

18 І винувальники стали круг нього, проте́ не вказали вини ані жодної з тих, яких я сподівався.

Ərz ⱪilƣuqilar orunliridin turƣanda, ularning uning üstidin xikayǝt ⱪilƣanliri mening oyliƣinimdǝk rǝzil ixlar ǝmǝs idi,

19 Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він.

Bǝlki ularning ɵz ibadǝt tüzümi toƣruluⱪ wǝ Əysa isimlik bir kixi ⱨǝⱪⱪidǝ mǝlum talax-tartix mǝsililiri bar ikǝn. U kixi ɵlgǝn bolup, Pawlus bolsa u tirildi dǝydikǝn.

20 І я був непевний у цьо́му змага́нні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це?

Bu mǝsililǝrni zadi ⱪandaⱪ eniⱪlaxni bilǝlmǝy, mǝn Pawlustin Yerusalemƣa berip, u yǝrdǝ bu ixlar toƣruluⱪ soraⱪⱪa tartilixⱪa razi bolux-bolmasliⱪini soriƣanidim.

21 Через те ж, що Павло заявив, щоб зали́шений був він на ке́сарів ро́зсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до ке́саря“.

Pawlus solaⱪta turup imperator janablirining soraⱪ ⱪararini qiⱪirixini murajiǝt ⱪilƣandin keyin, mǝn uni Ⱪǝysǝrning aldiƣa ǝwǝtküqǝ, solaⱪta tutup turuxni buyrudum.

22 А Агріппа промовив до Феста: „Хотів би і я цього му́жа послухати!“„Узавтра — сказав той — почуєш його“.

Agrippa Festusⱪa: — Meningmu bu kixining sɵzlirini anglap baⱪⱪum bar, — dedi. — Ətǝ anglaysiz, — dedi u.

23 А назавтра Агрі́ппа й Верні́ка прийшли з превеликою пишно́тою, і на залю судо́ву ввійшли разом з тисяцькими та значнішими му́жами міста. І як Фест наказав, то Павло був приве́дений.

Xuning bilǝn ǝtisi, Agrippa bilǝn Bǝrniki ⱨǝywǝt bilǝn ammiwiy yiƣin zaliƣa kirip kǝldi, mingbexilar wǝ xǝⱨǝr kattiwaxlirimu ular bilǝn billǝ kirip kelixti. Festus ǝmr ⱪiliwidi, Pawlus elip kirildi.

24 І сказав до них Фест: „О ца́рю Агріппо, та з нами присутні всі му́жі! Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи́, що йому не повинно більш жити.

Festus mundaⱪ dedi: — Agrippa padixaⱨ aliyliri wǝ muxu sorunƣa yiƣilƣan janablar! Bu kixini kɵrüwatisilǝr. Ⱨǝm Yerusalemda ⱨǝm bu yǝrdǝ pütün Yǝⱨudiy aⱨalisi uning toƣruluⱪ ǝrz ⱪilip manga murajiǝt ⱪilip, u tirik ⱪalduruxⱪa bolmaydu! — dǝp qurⱪiraxⱪanidi.

25 Я ж дізнавсь, що нічого, ва́ртого смерти, він не вчинив; а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його.

Lekin mǝn uningdin ɵlüm jazasi berixkǝ tegixlik birǝr jinayǝt tapalmidim. Ⱨazir bu kixi imperator janabliriƣa murajiǝt ⱪildi. Xuning bilǝn uni [Rimƣa] ǝwǝtixni ⱪarar ⱪildim.

26 Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, ца́рю Агріппо, щоб після переслу́хання мав що писати.

Biraⱪ uning ⱨǝⱪⱪidǝ ƣojamƣa mǝlum ⱪilip yazƣudǝk ix yoⱪ. Xuning bilǝn ǝⱨwalni rǝsmiy tǝkxürüp birǝr yazƣudǝk mǝlumatⱪa igǝ bolux mǝⱪsitidǝ uni ⱨǝrbirlirining aldiƣa, bolupmu sili, Agrippa padixaⱨ aliylirining aldiƣa elip kǝldim.

27 Бо здається мені нерозва́жливим ув'я́зненого посилати, і не озна́чити обвинува́чень на нього“.

Qünki mǝⱨbusni sotⱪa ǝwǝtkǝndǝ, uning üstidin ⱪilinƣan xikayǝtlǝrni eniⱪ kɵrsǝtmǝslik manga nisbǝtǝn orunluⱪ ǝmǝstǝk bilinidu.