Дії 19
1 І сталося, що коли Аполло́с перебував у Кори́нті, то Павло, перейшовши горі́шні країни, прибув до Ефе́су, і деяких учнів знайшов,
Apollos Korint xǝⱨiridiki waⱪtida, Pawlus sǝpǝr ⱪilip, iqki ⱪuruⱪluⱪ arⱪiliⱪ Əfǝsus xǝⱨirigǝ kǝldi. U yǝrdǝ bǝzi muhlislar bilǝn uqrixip,
2 та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“
ulardin: — Silǝr etiⱪad ⱪilƣininglarda, Muⱪǝddǝs Roⱨ silǝrgǝ ata ⱪilinƣanmu? — dǝp soridi. — Yaⱪ, biz ⱨǝtta Muⱪǝddǝs Roⱨ bar degǝnni zadi anglimaptikǝnmiz, — dǝp jawab bǝrdi ular.
3 І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“Вони ж відказали: В Іванове хрищення“.
Pawlus yǝnǝ: — Undaⱪta, silǝr ⱪandaⱪ qɵmüldürülüxtǝ qɵmüldürülgǝnsilǝr? — dǝp soridi. — Biz Yǝⱨya [pǝyƣǝmbǝr] yǝtküzgǝn qɵmüldürülüxni ⱪobul ⱪilduⱪ, — dedi ular.
4 І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“.
Pawlus: — Yǝⱨya [pǝyƣǝmbǝr] hǝlⱪⱪǝ yǝtküzgǝn qɵmüldülürüx bolsa gunaⱨlarƣa towa ⱪilixni bildüridiƣan qɵmüldürülüx bolup, ularƣa ɵzidin keyin kǝlgüqigǝ, yǝni Əysaƣa etiⱪad ⱪilix kerǝklikini tapiliƣanidi, — dedi.
5 Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса.
Ular buni anglap, Rǝb Əysaning namida qɵmüldürülüxni ⱪobul ⱪildi.
6 А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!
Pawlus ⱪolini ularning üstigǝ tǝgküzüp turuxi bilǝn, Muⱪǝddǝs Roⱨ ularƣa qüxti. Buning bilǝn ular namǝlum tillarda sɵzlǝxkǝ ⱨǝm pǝyƣǝmbǝrlǝrqǝ wǝⱨiy-bexarǝtlǝrni yǝtküzüxkǝ baxlidi.
7 А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять.
Ular tǝhminǝn on ikki ǝrkǝk kixi idi.
8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.
Pawlus üq ay dawamida [Əfǝsus xǝⱨiridiki] sinagogⱪa kirip, yürǝklik bilǝn sɵz ⱪilip, ular bilǝn Hudaning padixaⱨliⱪidiki ixlar toƣrisida munazirilixip ⱪayil ⱪilixⱪa tirixti.
9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на.
Lekin bǝziliri jaⱨilliⱪ ⱪilip ixinixni rǝt ⱪilip, halayiⱪ aldida [Rǝbning] yoliƣa ⱨaⱪarǝt kǝltürgǝndǝ, Pawlus ulardin qiⱪip, muhlislarnimu ayrip qiⱪti. U ⱨǝrküni Tirannus isimlik adǝmning leksiyihanisida munazirǝ-muzakirǝ ɵtküzdi.
10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа.
Bu ix ikki yil dawamlaxti. Nǝtijidǝ, Asiya ɵlkisidiki pütün hǝlⱪ, Yǝⱨudiylar bolsun, Greklǝr bolsun ⱨǝmmǝylǝn Rǝbning sɵz-kalamini anglidi.
11 І Бог чуда чинив надзвича́йні руками Павловими,
Huda Pawlusning ⱪolliri arⱪiliⱪ karamǝt mɵjizilǝrni yaratti.
12 так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них.
Kixilǝr ⱨǝtta ⱪol yaƣliⱪ wǝ pǝrtuⱪlarni Pawlusning tenigǝ tǝgküzüp, andin kesǝllǝrning yeniƣa apirip, ularning üstigǝ yapatti. Nǝtijidǝ, kesǝllǝr saⱪiyip, yaman roⱨlar ulardin qiⱪip ketǝtti.
13 Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“
Lekin xu ǝtrapta yüridiƣan, «jinkǝx» Yǝⱨudiylarin bǝzilirimu Rǝb Əysaning namini ixlitip baⱪⱪusi kelip, jin qaplaxⱪanlar üstidǝ turup jinlarƣa: «Pawlus jakarlawatⱪan Əysaning namidin sanga ⱪattiⱪ buyruⱪ berimǝn!» dǝydiƣan boldi.
14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви.
Bu ixni ⱪilidiƣanlarning arisida Skewa isimlik bir Yǝⱨudiy bax kaⱨinning yǝttǝ oƣlimu bar idi.
15 Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“
Lekin [ular ⱪoƣliwǝtmǝkqi bolƣan] yaman Roⱨ ularƣa jawabǝn: — Əysani tonuymǝn, Pawlustin hǝwirim bar, biraⱪ ɵzünglar kim bolisilǝr?! — dewidi,
16 І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені.
yaman Roⱨ qaplixiwalƣan kixi ularƣa etilip qiⱪip, ularni urup xama ⱪilip, ularning üstidin ƣalib kǝldi. Ular yalingaq wǝ yarilanƣan ⱨalda ɵydin ⱪeqip qiⱪip kǝtti.
17 І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса.
Bu ix Əfǝsus xǝⱨiridǝ turuwatⱪan barliⱪ Yǝⱨudiylar wǝ Greklǝrgimu mǝlum bolup, ⱪorⱪunq ⱨǝmmisini basti wǝ Rǝb Əysaning nami uluƣlandi.
18 І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.
Nǝtijidǝ, nurƣun etiⱪadqilar burunⱪi ⱪilƣanlirini iⱪrar ⱪilip, aldiƣa qiⱪti.
19 І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.
Seⱨirgǝrlik ⱪilƣanlardin nurƣun adǝmlǝr ɵzlirining seⱨirgǝrlik kitab-palnamilirini ǝkelip [bir yǝrgǝ dɵwilǝp], kɵpqilikning aldida kɵydürüxti. Bu kitablarning ⱪimmiti jǝmiy ǝllik ming kümüx tǝnggigǝ yetǝtti.
20 Так могуче росло та зміцнялося Вожеє Слово!
Xundaⱪ ⱪilip, Rǝbning sɵz-kalami küqgǝ igǝ bolup, bǝrⱪ urup üstünlükkǝ ɵtti.
21 А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“.
Bu ixlar yüz bǝrgǝndin keyin, Pawlus kɵnglidǝ, Makedoniyǝ wǝ Ahaya ɵlkisidin ɵtüp Yerusalemƣa berixⱪa niyǝt baƣlidi. U: — U yǝrgǝ barƣandin keyin, Rim xǝⱨirini kɵrüp kelixim kerǝk, — dedi.
22 Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії.
Xuning bilǝn, u ɵzigǝ yardǝmdǝ boluwatⱪanlardin Timotiy bilǝn Erastus ikkiylǝnni Makedoniyǝgǝ ǝwǝtiwetip, ɵzi yǝnǝ bir mǝzgil Asiya ɵlkisidǝ turdi.
23 І ро́зрух чималий був стався там ча́су того за Господню дорогу.
Dǝl xu qaƣda, [Əfǝsus xǝⱨiridǝ] [Rǝbning] yoli toƣruluⱪ eƣir malimaqiliⱪ kɵtürüldi.
24 Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав,
Ayal ilaⱨ Artemisni sürǝtlǝp kümüx tǝkqǝ-ⱨǝykǝllǝrni yasiƣuqi Dimitriy isimlik bir zǝrgǝr bar idi. Uning bu ixi ⱨünǝrwǝnlǝrgǝ kɵp payda tapⱪuzatti.
25 згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо.
Dimitriy ⱨünǝrwǝnlǝrni wǝ xuningƣa ohxax ixlar bilǝn xuƣulliniwatⱪan baxⱪa ustilarni yiƣip, ularƣa: — Buradǝrlǝr, bizning gülliniximizning bu ix bilǝn baƣliⱪ ikǝnlikini bilisilǝr;
26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені.
ⱨazir ⱨeliⱪi Pawlusning nemǝ ixlarni ⱪilip yürgǝnlikini angliƣan ⱨǝm kɵrgǝn boluxunglar kerǝk. U: «Ⱪol bilǝn yasiwalƣan nǝrsilǝr ilaⱨlar ǝmǝs» deyix bilǝn, pǝⱪǝt Əfǝsusta ǝmǝs, bǝlki pütkül Asiya ɵlkisidǝ degüdǝk nurƣunliƣan kixilǝrni ⱪayil ⱪilip, azdurup burawatidu.
27 І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“.
Əmdi ⱨazir bizning bu sodimizƣa bǝtnam qaplax hǝwpi bolupla ⱪalmay, bǝlki büyük ayal ilaⱨ Artemisning buthanisimu ǝrzimǝs dǝp ⱪarilip, ⱨǝtta Asiya ɵlkisi wǝ pütkül jaⱨan ibadǝt ⱪilidiƣan [bu ayal ilaⱨimizning] xan-xǝripimu yoⱪilix hǝwpigǝ duq keliwatidu! — dedi.
28 Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“
Bu sɵzlǝrni angliƣan kɵpqilik ƣǝzǝpkǝ qɵmüp, ⱪayta-ⱪayta: — Əfǝsusluⱪlarning Artemisimiz büyüktur! — dǝp quⱪan kɵtürüxkǝ baxlidi.
29 І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян.
Buning bilǝn pütkül xǝⱨǝr malimatang bolup kǝtti. Halayiⱪ Pawlusning sǝpǝrdaxliridin Makedoniyǝlik Gayus wǝ Aristarhuslarni tutup sɵrǝp, serk mǝydaniƣa tǝngla yopurulup mangdi.
30 Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили.
Pawlus halayiⱪ arisiƣa kirmǝkqi bolƣanidi, lekin muhlislar uning kirixigǝ yol ⱪoymidi.
31 Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище.
Ⱨǝtta Pawlusning dostliri bolƣan ɵlkǝ ǝmǝldarliridin bezilirimu uningƣa hǝwǝr yǝtküzüp, uni serk mǝydaniƣa berixⱪa tǝwǝkkül ⱪilmasliⱪⱪa jekilidi.
32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися.
Əmdi bǝzilǝr buni dǝp warⱪirisa, bǝzilǝr uni dǝp warⱪirixip, pütün sorun warang-qurungƣa toldi; kixilǝrning kɵpinqisi ɵzlirining nemigǝ yiƣilƣanliⱪinimu bilmǝytti.
33 А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом.
Yǝⱨudiylar Iskǝndǝr isimlik adǝmni aldiƣa ittirip qiⱪiriwidi, kɵpqilik uni aldiƣa turƣuzdi. Iskǝndǝr kɵpqilikkǝ ⱪol ixariti ⱪilip, [Yǝⱨudiylarni] aⱪlimaⱪqi boldi.
34 А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“
Biraⱪ kɵpqilik uning Yǝⱨudiy ikǝnlikini bilip ⱪelip, ⱨǝmmisi tǝngla: — Əfǝsusluⱪlarning Artemisimiz büyüktur! — dǝp ikki saǝtqǝ quⱪan kɵtürüp turuxti.
35 А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?
Ahirda, xǝⱨǝrning bax mirzisi halayiⱪni tinqlandurup mundaⱪ dedi: — Əy Əfǝsusluⱪlar! Biz Əfǝsusluⱪlarning xǝⱨirining büyük Artemisning buthanisining wǝ uning asmandin qüxkǝn süritining ⱪoƣdiƣuqisi ikǝnlikini bilmǝydiƣan kim bar!
36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го.
Bu ixlarni inkar ⱪilalmiƣanikǝn, ɵzünglarni besiwelixinglar, baxbaxtaⱪliⱪ ⱪilmasliⱪinglar kerǝk.
37 А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили.
Qünki silǝr bu kixilǝrni bu yǝrgǝ [soraⱪⱪa tartixⱪa] elip kǝldinglar; lekin ular ya buthanilarni bulƣuqilar ya bizning ayal ilaⱨimizƣa kupurluⱪ ⱪilƣuqilardin ǝmǝs.
38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають.
Əgǝr Dimitriy wǝ uningƣa ⱪoxulƣan ⱨünǝrwǝnlǝrning mǝlum bir kixining üstidin xikayiti bolsa, soraⱪhanilar oquⱪ turmaⱪta wǝ soraⱪqi waliylarmu bar. Ular xu yǝrlǝrdǝ bir-biri bilǝn dǝwalaxsun;
39 А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні.
wǝ baxⱪa birǝr mǝsililiringlar bolsa, rǝsmiy sorunda bir tǝrǝp ⱪilinixi lazim.
40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“.
Biz ǝmdi yǝnǝ bügünki wǝⱪǝni topilang dǝp ǝrz ⱪilinix hǝwpidǝ turuwatimiz; qünki bu malimanqliⱪning ⱨeq sǝwǝbi kɵrsitilmigǝqkǝ, ⱨesabinimu berǝlmǝymiz-dǝ!
41 І, промовивши це, розпустив він громаду.
Bu sɵzlǝrni ⱪilip bolup, u yiƣilƣan halayiⱪni tarⱪitiwǝtti.
