Дії 17
1 Як вони перейшли Амфіпо́ль й Аполло́нію, то прийшли до Солу́ня, де була синагога юдейська.
And having traveled through Amphipolis and Apollonia, they came into Thessalonica, where there was a synagogue of the Jews.
2 І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботи з Писа́ння,
And according to custom to Paul, he came in unto them, and for three Sabbaths he expounded unto them from the scriptures,
3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“.
opening and proving, that it behooved Christ to suffer, and to rise from the dead, and that this Jesus, whom I preach unto you, is the Christ.
4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок.
And certain ones of them were persuaded, and identified themselves with Paul and Silas, and of the pious Greeks a great multitude, and of the chief women not a few.
5 А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх.
But the Jews giving away to jealousy, and receiving to themselves certain wicked men of those around the forum, and raising a mob, continued to put the city in an uproar; and assaulting the house of Jason, they were seeking to lead them out to the people:
6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили!
but not finding them, they dragged Jason and certain brethren to the rulers of the city, roaring that, These who have turned the world upside down are also come hither;
7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“.
whom Jason has received: and all these are doing contrary to the decrees of Caesar, saying that there is another King, Jesus.
8 І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це.
And they excited the rabble and the city rulers hearing these things;
9 Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили.
and having received satisfaction from Jason and the others they sent them away.
10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши, вони пішли в синагогу юдейську.
But the brethren immediately sent away both Paul and Silas to Berea by night, who coming into the synagogue of the Jews departed;
11 Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є.
but these were more noble than those in Thessalonica, who received the word with all enthusiasm, searching the scriptures daily, if these things are so.
12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів.
Then indeed many of them believed, and of the noble Greek women and men, not a few;
13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д.
but when the Jews from Thessalonica knew that the word of God was preached by Paul in Berea, they came thither also, agitating and stirring up the rabbles.
14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там.
But immediately at that time the brethren sent away Paul to travel even to the sea: and Silas and Timothy remained there.
15 А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́.
But having embarked Paul, they led him even to Athens: and receiving commandment to Silas and Timothy that they should come to him as quickly as possible, they departed from him.
16 Як Павло ж їх чекав у в Ате́нах, у ньо́му кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.
But Paul waiting for them in Athens, his spirit was stirred in him, seeing the city devoted to idolatry.
17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зі стрі́чними.
Then indeed he spoke to the Jews, and to the worshipers in the synagogue, and to those incidentally meeting him every day in the forum.
18 А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення.
And certain ones of the Epicurean and Stoic philosophers interviewed him, and some continued to say, What would this babbler wish to say? and others said, He seems to be the propagator of strange divinities: because he was preaching the gospel of Jesus, and the resurrection.
19 І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти?
And taking him, they led him to the Areopagus, saying; Are we able to know what is this new teaching, spoken by thee?
20 Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“
For you bring certain strange things to our hearing: therefore we desire to know what these things wish to be.
21 А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати.
But all the Athenians and itinerant strangers were accustomed to devote their time to nothing else, than to tell something new, or to hear something.
22 Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні.
And Paul standing in the midst of the Areopagus, said, Athenian men, I perceive that in all things you are very religious.
23 Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам.
For going through, and seeing your devotions, I also found an altar on which it was superscribed, To THE UNKNOWN GOD. Therefore I now preach unto you Him whom you are ignorantly worshiping.
24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них,
God having made the world and all things which are in it, being himself Lord of heaven and earth, does not dwell in temples made with hands;
25 і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.
neither is he worshiped by human hands, as if needing something, Himself having given life, and breath, and all things to all;
26 І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,
and of (one) man he created every nation of men to dwell upon the whole face of the earth, having determined their predestinated times, and the boundaries of their habitation;
27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.
that they should seek God, if perhaps indeed they might feel after him, and find him, though not being far from each one of you.
28 Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“
For in him we live and move and have our being, as indeed certain ones of your own poets have said, For we are truly his offspring.
29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки.
Then being the offspring of God, we ought not to think that divinity is like unto gold, or silver, or stone, the invention of art and the device of man.
30 Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися,
Then indeed God winking at the times of ignorance, now commands all men everywhere to repent:
31 бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“.
as He has appointed a day, in which he is about to judge the world in righteousness by the man whom he has ordained; giving faith to all, having raised Him from the dead.
32 Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“.
And having heard the resurrection of the dead, some mocked: others said; We will hear thee concerning this even again.
33 Так вийшов Павло з-поміж них.
So Paul went out from their midst.
34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними.
But certain men, having adhered to him, believed; among whom was also Dionysius the Areopagite, and a woman Damarias by name, and others along with them.
