1 до солунян 4

1 А далі, бра́ття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли́ ви від нас, як належить поводитись вам та дого́джувати Богові, — як ви й поводитеся, — щоб у тому ще більше зроста́ли!

За сим, братия, просим и умоляем вас Христом Иисусом, чтобы вы, приняв от нас, как должно вам поступать и угождать Богу, более в том преуспевали,

2 Бо ви знаєте, які вам нака́зи дали ми Господом Ісусом.

ибо вы знаете, какие мы дали вам заповеди от Господа Иисуса.

3 Бо це воля Божа, — освя́чення ваше: щоб ви береглись від розпусти,

Ибо воля Божия есть освящение ваше, чтобы вы воздерживались от блуда;

4 щоб кожен із вас умів тримати начи́ння своє в святості й честі,

чтобы каждый из вас умел соблюдать свой сосуд в святости и чести,

5 а не в при́страсній по́хоті, як і „погани, що Бога не знають“.

а не в страсти похотения, как и язычники, не знающие Бога;

6 Щоб ніхто не кривдив і не визи́скував брата свого в якійбудь справі, бо ме́сник Госпо́дь за все це, як і перше казали ми вам та засві́дчили.

чтобы вы ни в чем не поступали с братом своим противозаконно и корыстолюбиво: потому что Господь- мститель за все это, как и прежде мы говорили вам и свидетельствовали.

7 Бо покликав нас Бог не на нечи́стість, але на освя́чення.

Ибо призвал нас Бог не к нечистоте, но к святости.

8 Отож, хто оце відкида́є, зневажає не люди́ну, а Бога, що нам також дав Свого Духа Святого.

Итак непокорный непокорен не человеку, но Богу, Который и дал нам Духа Своего Святаго.

9 А про братолюбство немає потреби писати до вас, бо самі ви від Бога на́вчені люби́ти один о́дного,

О братолюбии же нет нужды писать к вам; ибо вы сами научены Богом любить друг друга,

10 бо чините те всім брата́м у всій Македонії. Благаємо ж, браття, ми вас, щоб у цьому ще більш ви зростали,

ибо вы так и поступаете со всеми братиями по всей Македонии. Умоляем же вас, братия, более преуспевать

11 і пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками, як ми вам наказували,

и усердно стараться о том, чтобы жить тихо, делать свое дело и работать своими собственными руками, как мы заповедывали вам;

12 щоб ви перед чужими пристойно пово́дилися, і щоб ні від ко́го не залежали!

чтобы вы поступали благоприлично перед внешними и ни в чем не нуждались.

13 Не хо́чу ж я, браття, щоб не відали ви про покі́йних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають.

Не хочу же оставить вас, братия, в неведении об умерших, дабы вы не скорбели, как прочие, не имеющие надежды.

14 Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покі́йних через Ісуса приведе́ Бог із Ним.

Ибо если мы веруем, что Иисус умер и воскрес, то и умерших в Иисусе Бог приведет с Ним.

15 Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до прихо́ду Господнього, — ми не попередимо покі́йних.

Ибо сие говорим вам словом Господним, что мы, живущие, оставшиеся до пришествия Господня, не предупредим умерших,

16 Сам бо Господь із нака́зом, при голосі арха́нгола та при Божій сурмі́ зійде з неба, і перше воскре́снуть умерлі в Христі,

потому что Сам Господь при возвещении, при гласе Архангела и трубе Божией, сойдет с неба и мертвые во Христе воскреснут прежде;

17 потім ми, що живемо́ й зоста́лись, бу́демо схо́плені ра́зом із ними на хмарах на зу́стріч Господню на повітрі, і так за́всіди бу́демо з Господом.

потом мы, оставшиеся в живых, вместе с ними восхищены будем на облаках в сретение Господу на воздухе, и так всегда с Господом будем.

18 Отож, потішайте один о́дного цими словами!

Итак утешайте друг друга сими словами.