1 до коринтян 15
1 Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.
Vi rendo noto, fratelli, il vangelo che vi ho annunziato e che voi avete ricevuto, nel quale restate saldi,
2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.
e dal quale anche ricevete la salvezza, se lo mantenete in quella forma in cui ve l'ho annunziato. Altrimenti, avreste creduto invano!
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,
Vi ho trasmesso dunque, anzitutto, quello che anch'io ho ricevuto: che cioè Cristo morì per i nostri peccati secondo le Scritture,
4 і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,
fu sepolto ed è risuscitato il terzo giorno secondo le Scritture,
5 і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м.
e che apparve a Cefa e quindi ai Dodici.
6 А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.
In seguito apparve a più di cinquecento fratelli in una sola volta: la maggior parte di essi vive ancora, mentre alcuni sono morti.
7 Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам.
Inoltre apparve a Giacomo, e quindi a tutti gli apostoli.
8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.
Ultimo fra tutti apparve anche a me come a un aborto.
9 Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.
Io infatti sono l'infimo degli apostoli, e non sono degno neppure di essere chiamato apostolo, perché ho perseguitato la Chiesa di Dio.
10 Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.
Per grazia di Dio però sono quello che sono, e la sua grazia in me non è stata vana; anzi ho faticato più di tutti loro, non io però, ma la grazia di Dio che è con me.
11 Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
Pertanto, sia io che loro, così predichiamo e così avete creduto.
12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?
Ora, se si predica che Cristo è risuscitato dai morti, come possono dire alcuni tra voi che non esiste risurrezione dei morti?
13 Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!
Se non esiste risurrezione dai morti, neanche Cristo è risuscitato!
14 Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
Ma se Cristo non è risuscitato, allora è vana la nostra predicazione ed è vana anche la vostra fede.
15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
Noi, poi, risultiamo falsi testimoni di Dio, perché contro Dio abbiamo testimoniato che egli ha risuscitato Cristo, mentre non lo ha risuscitato, se è vero che i morti non risorgono.
16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
Se infatti i morti non risorgono, neanche Cristo è risorto;
17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах,
ma se Cristo non è risorto, è vana la vostra fede e voi siete ancora nei vostri peccati.
18 тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись!
E anche quelli che sono morti in Cristo sono perduti.
19 Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!
Se poi noi abbiamo avuto speranza in Cristo soltanto in questa vita, siamo da compiangere più di tutti gli uomini.
20 Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних.
Ora, invece, Cristo è risuscitato dai morti, primizia di coloro che sono morti.
21 Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.
Poiché se a causa di un uomo venne la morte, a causa di un uomo verrà anche la risurrezione dei morti;
22 Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
e come tutti muoiono in Adamo, così tutti riceveranno la vita in Cristo.
23 кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.
Ciascuno però nel suo ordine: prima Cristo, che è la primizia; poi, alla sua venuta, quelli che sono di Cristo;
24 А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.
poi sarà la fine, quando egli consegnerà il regno a Dio Padre, dopo aver ridotto al nulla ogni principato e ogni potestà e potenza.
25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“
Bisogna infatti che egli regni finché non abbia posto tutti i nemici sotto i suoi piedi.
26 Як ворог останній - смерть зни́щиться,
L'ultimo nemico ad essere annientato sarà la morte,
27 бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.
perché ogni cosa ha posto sotto i suoi piedi. Però quando dice che ogni cosa è stata sottoposta, è chiaro che si deve eccettuare Colui che gli ha sottomesso ogni cosa.
28 А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.
E quando tutto gli sarà stato sottomesso, anche lui, il Figlio, sarà sottomesso a Colui che gli ha sottomesso ogni cosa, perché Dio sia tutto in tutti.
29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?
Altrimenti, che cosa farebbero quelli che vengono battezzati per i morti? Se davvero i morti non risorgono, perché si fanno battezzare per loro?
30 Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки?
E perché noi ci esponiamo al pericolo continuamente?
31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
Ogni giorno io affronto la morte, come è vero che voi siete il mio vanto, fratelli, in Cristo Gesù nostro Signore!
32 Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“
Se soltanto per ragioni umane io avessi combattuto a Efeso contro le belve, a che mi gioverebbe? Se i morti non risorgono, mangiamo e beviamo, perché domani moriremo.
33 Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!
Non lasciatevi ingannare: «Le cattive compagnie corrompono i buoni costumi».
34 Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!
Ritornate in voi, come conviene, e non peccate! Alcuni infatti dimostrano di non conoscere Dio; ve lo dico a vostra vergogna.
35 Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“
Ma qualcuno dirà: «Come risuscitano i morti? Con quale corpo verranno?».
36 Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.
Stolto! Ciò che tu semini non prende vita, se prima non muore;
37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,
e quello che semini non è il corpo che nascerà, ma un semplice chicco, di grano per esempio o di altro genere.
38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.
E Dio gli dà un corpo come ha stabilito, e a ciascun seme il proprio corpo.
39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.
Non ogni carne è la medesima carne; altra è la carne di uomini e altra quella di animali; altra quella di uccelli e altra quella di pesci.
40 Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.
Vi sono corpi celesti e corpi terrestri, ma altro è lo splendore dei corpi celesti, e altro quello dei corpi terrestri.
41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!
Altro è lo splendore del sole, altro lo splendore della luna e altro lo splendore delle stelle: ogni stella infatti differisce da un'altra nello splendore.
42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,
Così anche la risurrezione dei morti: si semina corruttibile e risorge incorruttibile;
43 сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,
si semina ignobile e risorge glorioso, si semina debole e risorge pieno di forza;
44 сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
si semina un corpo animale, risorge un corpo spirituale. Se c'è un corpo animale, vi è anche un corpo spirituale, poiché sta scritto che
45 Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.
il primo uomo, Adamo, divenne un essere vivente, ma l'ultimo Adamo divenne spirito datore di vita.
46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
Non vi fu prima il corpo spirituale, ma quello animale, e poi lo spirituale.
47 Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.
Il primo uomo tratto dalla terra è di terra, il secondo uomo viene dal cielo.
48 Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
Quale è l'uomo fatto di terra, così sono quelli di terra; ma quale il celeste, così anche i celesti.
49 І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.
E come abbiamo portato l'immagine dell'uomo di terra, così porteremo l'immagine dell'uomo celeste.
50 І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
Questo vi dico, o fratelli: la carne e il sangue non possono ereditare il regno di Dio, né ciò che è corruttibile può ereditare l'incorruttibilità.
51 Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —
Ecco io vi annunzio un mistero: non tutti, certo, moriremo, ma tutti saremo trasformati,
52 раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!
in un istante, in un batter d'occhio, al suono dell'ultima tromba; suonerà infatti la tromba e i morti risorgeranno incorrotti e noi saremo trasformati.
53 Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
E' necessario infatti che questo corpo corruttibile si vesta di incorruttibilità e questo corpo mortale si vesta di immortalità.
54 А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!
La morte è stata ingoiata per la vittoria. Quando poi questo corpo corruttibile si sarà vestito d'incorruttibilità e questo corpo mortale d'immortalità, si compirà la parola della Scrittura:
Dov'è, o morte, la tua vittoria? Dov'è, o morte, il tuo pungiglione? (Hadēs g86)
56 Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.
Il pungiglione della morte è il peccato e la forza del peccato è la legge.
57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
Siano rese grazie a Dio che ci dà la vittoria per mezzo del Signore nostro Gesù Cristo!
58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі!
Perciò, fratelli miei carissimi, rimanete saldi e irremovibili, prodigandovi sempre nell'opera del Signore, sapendo che la vostra fatica non è vana nel Signore.
